В єдності - сила народу

Народний часопис турківщини

ВІДПОЧИВАЮТЬ І ВИВЧАЮТЬ АНГЛІЙСЬКУ

Дата: 03.08.2018 Кометарі: 0

У ці літні дні, дні учнівських канікул,   багато дітей Турки і району проводять своє дозвілля в англомовних таборах, які організовують для них представники української діаспори з Америки. Працюють ці табори на базі окремих навчальних закладів, з дітьми різних вікових груп проводять заняття американські юнаки і дівчата, які не тільки вчать юних бойків розмовляти, читати, співати англійською, а й змістовно та дуже цікаво забавляють їх. Після занять проводять з дітьми бесіди на антиалкогольну тематику, розповідають про шкоду тютюну, наркотиків, вчать їх морально-етичних цінностей.

– Це наш пілотний проект. Перебування в англомовному таборі безкоштовне, в основному стараємося брати дітей із малозабезпечених, багатодітних сімей. Але не відганяємо й тих, хто із заможної сім’ї, проте має велике бажання вчити англійську. Беремо у свій табір і тих, кого нам пропонує той чи інший навчальний заклад. Наприклад, школа-інтернат дала нам список дітей, і ми їх всіх взяли у табір, і навіть більше. І тих дітей, які до нас звернулися про допомогу, ми також взяли, – розповідає відповідальний за роботу англомовних таборів на Турківщині Зеновій Олексюк. –   Без сумніву, це корисне дозвілля. Бо ми не тільки вчимо ваших дітей розмовляти англійською, але й пісні співаємо, і граємо ігри, читаємо Слово Боже, молимося за потреби. Спортивні секції у нас також працюють. Нещодавно ми вели англомовний табір у Турківській ЗОШ І-ІІІ ст. №1, де перебувало близько 90 осіб. Слід сказати, що діти ці приходили сюди охоче і регулярно. Дирекція школи створила нам дуже гарні умови для роботи табору. Цікавилися, як відбуваються заняття у таборі й тутешні вчителі англійської мови. Я щиро вдячний їм за таку тісну співпрацю. У Яворі також працював наш трьохденний табір, де теж було дуже багато дітей, деякі з них і досі приїжджають у Турку, аби й далі продовжувати вивчати англійську. Хочу щиро подякувати вчителям з Явірської школи за відмінну організацію дітей. Ще ми працювали три дні у Карпатському. Хоч село знаходиться далеко, але ми з командою поїхали туди. Педагоги цієї школи – молодці! Сподіваємося, що і в наступному році проведемо тут табір. Також ми працюємо і у Верхньому Висоцькому, спільно з табором «Вітрила Надії», і, окрім вашого, ще й у Сколівському районі. Побачивши, як   діти з Турківщини з великим бажанням йдуть у наші англомовні табори, плануємо зробити у м. Турка стаціонарний табір на постійній основі. Щоб він   діяв не тільки влітку, а й взимку.   Наші волонтери – це діти членів української діаспори, що живуть в Америці, які зацікавлені, аби навчити українців англійської, а самим   вдосконалити українську мову. .Ми раді, що відкрили деякі туристичні маршрути, це на г. Пікуй, до водоспаду Кам’янка та скель Довбуша, в Тустань та с. Розлуч. Бо направду, у вас є дуже багато прекрасних місць, і ми хочемо українську діаспору залучити до цього активного відпочинку, щоби вони приїжджали сюди, милувалися карпатськими краєвидами, і разом з турківською молоддю, спілкуючись, розвивалися. Слід сказати, що члени американської діаспори не лишень організовують англомовні табори, а й надають активну допомогу українським воїнам, що воюють за   мир і незалежність   своєї держави на Сході України. Через якийсь час знову на Турківщину приїде нова група волонтерів зі США, тож ми продовжимо це спілкування.

Минулої п’ятниці я побувала в англомовному таборі, що працював у Турківській ЗОШ І-ІІІ ст. №1. У цей день волонтери зі Сполучених Штатів, молоді хлопці та дівчата – майже ровесники наших старшокласників, проводили заняття з дітьми трьох вікових груп. Молодші за віком діти   щось складали з різних за формою фігурок. Клас був заповнений дітьми повністю. Оксанка Яворська, яка перейшла в третій клас, прийшла в табір разом зі своєю старшою сестрою. Їм тут дуже цікаво. Ілона Копитчак, що теж перейшла в третій клас, також наголосила на тому, що їй тут подобається, адже вивчила за порівняно невеликий час багато нових англійських слів. До того ж, тут цікаво, весело, не сварять, вчать бути чуйними, добрими, милосердними. Думку   товаришки підтвердила й на рік старша від неї Яна Борисович. Потім усі діти встали з-за парт і дружно заспівали пісню англійською мовою, тим самим продемонстрували свої знання з англійської.

В іншому класі середня група працювала над всілякими творчими завданнями: хтось писав, дехто читав, ліпив різні фігурки. «Ми ліпимо, а хтось з нашої команди має вгадати, що ми тут троє зліпили», – каже Софія Ярошович. «Нас вчать багато і правильно говорити англійською , але роблять це доступно, весело, в ігровій формі», – підтвердила Діана Фазан.

– Тут стараються, аби кожен день відрізнявся один від одного, щоб не було одноманітності, щоб ми мали бажання відвідувати табір, – казали діти. А Соломія Лимар, зі старшої групи, вільно, невимушено англійською мовою розповіла усім, як їй тут цікаво. «Наші волонтери – це надзвичайно відкриті люди, вони нам дуже допомагають, дають свої знання, вчать жити по-Божому. Сьогодні ми робили листівку, де писали слова із Біблії», – наголосила Сніжана Копитчак.

Я підійшла до однієї із волонтерів. Це була міс Віка Данисюк, яка також в захопленні від своєї роботи, від наших дітей:: «Працювати мені з вашими дітьми дуже й дуже добре. Я бачу, вони всі такі позитивні, життєрадісні і найголовніше – мають бажання вчитися, хочуть знати щось більше».

– Основна маса дітей – це учні нашої загальноосвітньої школи, – каже директор Турківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Леся Шпак. – Хоча є, звичайно, й діти з інших шкіл. Пригадуєте, які йшли дощі, але це нашим дітям не стало на заваді о десятій годині ранку бути всім тут, у таборі. Діти йдуть у табір з радістю і великим бажанням. Та ще, якщо з ними працюють справжні носії мови, та ще й такого ж віку, як вони. Це ще більше їх стимулює. До того ж, працюють доступно, на їхньому рівні, стараються, щоби більше діти говорили іноземною мовою. Вихованцям табору це подобається, тим більше, що заняття проходять в ігровій формі. Усі задоволені, обнімають своїх волонтерів, бачу, як вони здружилися, як хочуть налагоджувати зв’язки навіть і після закінчення табірної зміни – в онлайн-мережі. І це неабиякий плюс в організації подібних волонтерських проектів.

Ольга Тарасенко.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Наша газета у PDF

Турка з висоти пташиного польоту

Ми у Facebook

Facebook Pagelike Widget

Шукати на сайті

Архіви