В єдності - сила народу

Народний часопис турківщини

ДЕНЬ СПОГАДІВ І СПОДІВАНЬ

Дата: 03.08.2018 Кометарі: 0

Через 45 років випускники 10-Б класу Турківської середньої школи знову зібралися на свою традиційну зустріч

 

З роси й води вам нині, в добрий час!

З роси й води, як мовиться в народі,

Росиці вам – з кленового листка,

Зерна добірного – з пшениці золотої,

Щоб ви були щасливі та здорові

На довгий вік, на многії літа!

Нещодавно, 21 липня, відбулася хвилююча зустріч учнів 10-Б класу Турківської середньої школи 1973 року випуску.   Такі зустрічі в нас були через 10 років після закінчення школи, 20, 30, 40 і ось уже 45. Ми повернулися у незабутні роки юності, які, мабуть, назавжди залишаться в нашій пам’яті. Адже саме в школі людина проводить свої найкращі роки життя. Велика щира радість ожила в цей святковий для нас день.

На зустріч прибули 21 учень, а також запрошені нами вчителі: перша вчителька Ірина Михайлівна Прокопів, вчитель математики Андрій Федорович Дмитрах, вчитель фізкультури Лідія Купріянівна Біляк. Зустрілися усі в центрі міста, біля пам’ятника Тарасові Шевченку: поцілунки, слова привітань, спогади, фотографія на згадку… А далі були спогади, адже за плечима багато прожитого і пережитого, пронесеного і перенесеного, побаченого й почутого. Та думками завжди повертаєшся в юність, де були радісні шкільні свята і буденний вир.

Раді були бачити однокласників Оксану Сим, Зигмунда Ільницького, Ярослава Писанчина, які приїхали на зустріч здалеку.

Зустріч відкрив Роман Кузьмак. Він звернувся зі словами вдячності до всіх присутніх вчителів. Ми згадали тих наставників, яких вже нема серед нас, але їх погляди, їх жести, їх слова, їх добра посмішка в наших серцях житимуть вічно. Це Дозю Антонівну Шалабавку, Івана Васильовича Комарницького, Людмилу Сафронівну Заканич, Катерину Сафронівну Потапенко, Володимира Васильовича Біляка. Також пом’янули однокласників, які відійшли у вічність… Земля їм пухом!

Пригадали, як у наш, 5-й клас, після ліквідації початкової школи на Слободі, прибули діти, яких вчила Стефа Климентівна Кузьмак, а також учні з Турківської восьмирічної школи – Роман Дульнявка, Іра Сакавчак, Люба Кузьмак, Софія Чорна, Іра Писанчин, Міша Кіхтан, Слава Різак, Аня Хомин, Марія Сіданич та з Мельничненської школи – Марія Павлик і Іванка Цитрин.

Ось що, виступаючи, сказала Ірина Сакавчак (Дубравська): «Завдяки Дозі Антонівні (вічна їй пам’ять) як класному керівнику, а також нашим вчителям, нас так тепло приймали в середній школі, що було відчуття, мовби ми вчилися тут завжди».

Після нашої дискусії, яка виникла про те, що наші діти та онуки зараз обмежені у спілкуванні, мало знають пісень, не мають здоров’я, багато часу витрачають за комп’ютерами, не ходять в походи, був доречним виступ Сергія Фролова. За його словами, вже пройшло 45 років, як ми закінчили школу. Часи змінилися. Але кожне покоління додає щось своє. У житті потрібно бути оптимістом. Не жалітися, не нарікати, а сприймати світ таким, яким він є. Робити добро, посміхатися, так жити, як каже древня мудрість: «Хто в тебе каменем, ти в нього – хлібом».

Між виступами, кожен розповідав про себе, своїх дітей, онуків, сім’ю, про свої досягнення. Хтось із нас посадив сад, хтось збудував хату, хтось має улюблену роботу. Наша школа – це наша історія. Тому протягом усієї зустрічі ми не могли не згадати традиційних шкільних свят, конкурсів, змагань, де завжди займали призові місця, – огляд строю і пісні, туристичні змагання, КВК; роботу на пришкільній ділянці, допомогу місцевим колгоспам у копанні картоплі, збиранні льону, суботники по збору металолому та макулатури та ін. А ще   в цей святковий вечір кожен згадував цікаві події зі шкільного життя, звучали смішинки про школу, навчання, вчителів, ну, і звичайно, линули українські пісні, пісні 80-х, де тон у їх виконанні задавав Ярослав Писанчин. На   святі-зустрічі виступили наші вчителі Андрій Федорович, Лідія Купріянівна і побажали дожити нам до таких поважних років, як і вони.

Запам’яталися цікаві, з нотками гумору, виступи однокласників Бориса Яворського та Зигмунда Ільницького.

Час пролетів непомітно. Спогади, жарти, усмішки і знову спогади… Всі сходились на думці, що почуття дружби, шкільного братства, відповідальності нам привили наша перша вчителька Ірина Михайлівна Прокопів та класний керівник Дозя Антонівна Шалабавка, які були з нами поруч аж до десятого класу.

Хвилини зустрічі добігали кінця, а ми ніяк не хотіли розлучатися, ніяк не могли розпрощатися і щиро дякували оргкомітету (Романові Кузьмаку, Мар’яну Кузану, Роману Дульнявці, Надії Дмитришин, Лідії Кержаковій) за цей святковий день, що повернув нас на 45 років назад – у наше щасливе і безтурботне шкільне життя.

Софія БАГАЙ (ГАВ’ЯК),

член оргкомітету.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Наша газета у PDF

Турка з висоти пташиного польоту

Ми у Facebook

Facebook Pagelike Widget

Шукати на сайті

Архіви