В єдності - сила народу

Народний часопис турківщини

ЦЕ НАЗИВАЄТЬСЯ ПОРЯДНІСТЬ – Робити хороші вчинки, навіть коли ніхто не бачить

Дата: 10.12.2018 Кометарі: 0

Ідучи по життю звичайно й розважливо, не виставляючи напоказ свої заслуги, не вихваляючись зробленим, сьогоднішній 70-річний ювіляр, знаний на Турківщині господарник та керівник, Василь Дребот має що пригадати. А ми, вдячні, належно оцінити. Життєвий багаж майже півстолітньої його трудової біографії по вінця наповнений добрими справами, щирими і безкорисливими бажаннями, втіленими в життя щоденною працею, сьогодні може бути корисним і для керівників, як модно казати, нової формації. Усім нам Василь Костянтинович показав, як можна робити добрі справи, не чекаючи за це віддяки, не оглядаючись довкола, а чи бачить мене хтось? Він завжди простий і доступний в спілкуванні, в щоденній готовності подати руку допомоги потребуючому. Маючи чимало друзів, що сиділи і сидять у високих кабінетах, він однаково розумів їх, як і просту жінку із найвіддаленішого села. Зрештою, й спілкувався з усіма щиро й доброзичливо. Такий в нього стиль керівництва.

Народився Василь Костянтинович на початку зими, 2 грудня, далекого 1948 року в с. Розлуч, у звичній селянській сім’ї. В післявоєнні роки, як і багато його однолітків, пізнав і холод, і голод, прекрасно розуміючи ще в шкільні роки, щоб чогось домогтися в житті, треба щоденно працювати над собою, для учня – успішно навчатися. Спершу закінчив Розлуцьку восьмирічку, згодом – середню освіту здобував у Турці. Після цього вступив на агрономічний факультет престижного тоді Львівського сільськогосподарського інституту. Без протекції та знайомства.

Здобувши там вищу освіту, з добрим багажем знань повернувся на Турківщину, зразу на посаду головного агронома колгоспу «Галичина». Як здібного, вмілого фахівця сільського господарства, невдовзі Василя Костянтиновича переводять на посаду головного агронома управління сільського господарства Турківського райвиконкому. Тоді він взяв на себе значно більшу відповідальність, аніж в перші роки після студентської лави, крок за кроком утверджуючись в професії, здобуваючи яскраве місце у великій когорті колег по фаху. А пройшло декілька років, і йому довіряють найвідповідальнішу посаду в сільському господарстві Турківщини – начальника управління, де розкрилися його найкращі здібності керівника. Власне, через це його, перспективного скеровують на навчання у вищу партійну школу. Сьогодні, розповідаючи про свою біографію, Василь Костянтинович зовсім не цурається ВПШ, як багато колишніх партійців. Це для нього була велика школа професійного зростання. Там він – в душі християнин, щира, відверта, порядна людина – удосконалив свою фаховість і зовсім не партійно-ідеологічні принципи та настанови.

Після двох років навчання в Києві, він обіймає посаду інструктора аграрного відділу обкому партії, а через декілька місяців стає генеральним директором агрокомбінату «Городецький». Але все це не для нього. Він докладає максимум зусиль, щоб повернутися на Турківщину й розбудовувати тут, для своїх земляків, господарку, крок за кроком працювати над покращенням життя горян, реалізовуючи різні інфраструктурні об’єкти, будуючи заклади соціально-культурної сфери. І його наче почув Всевишній. У 1990-му році він стає заступником голови Турківського райвиконкому з питань сільського господарства, а вже за декілька місяців – першим заступником голови виконавчого комітету, й одночасно начальником управління сільського господарства. З аграрним управлінням його єднає трудова біографія аж до 1994 року. Тоді, коли мінялися керівники району, Василь Костянтинович повертається уже на посаду керівника, та вже не колгоспу, а селянської спілки «Галичина», де й починав свою трудову біографію.

З квітня 1997 року сьогоднішній ювіляр стає головою Турківської райдержадміністрації, взявши на себе надзвичайно великий тягар обов’язків та відповідальності. Теперішній голова районної ради Володимир Лозюк, який добре знає Василя Костянтиновича, його трудові заслуги, з вдячністю   розповідає про величезний вклад ювіляра в розвиток Турківщини. Варто згадати будівництво школи в Лосинці, Нижній Яблуньці, було зроблено все для того, аби зараз будувалася школа в Либохорі. Він неодноразово їздив до Києва, зустрічався з відповідальними особами міністерств, затягуючи в наш край бюджетне фінансування на об’єкти. До цього переліку Володимир Омелянович додає й реконструкцію лікарні, газифікацію м. Турка. «Це вже зараз, здаючи ці об’єкти, ми приписуємо собі заслуги, а насправді в цьому є величезний вклад Василя Дребота. Адже невідомо, якщо би він не заклав міцні підвалини під ці об’єкти, як би повернулися справи. Завершувати їх значно легше, аніж розпочинати», – каже мій співрозмовник. Своєрідним подарунком на 70-річчя Василя Костянтиновича стала нещодавня здача в експлуатацію дороги Самбір-Турка- Ужоцький перевал. Він про неї мріяв завжди. Адже щодня їздив тоді вибоїстою з Розлуча в Турку. До речі, в робочому кабінеті Василь Костянтинович зазвичай уже був о 8 годині ранку, а повертався додому далеко за північ.

Великий відрізок в його біографії займає робота в Турківській районній раді. Дві каденції його обирали заступником голови, а одну – очолював раду. Завжди (і це думка багатьох колишніх і теперішніх депутатів) Василь Костянтинович вмів знаходити спільну мову й вирішувати найскладніші питання на різних урядових рівнях, лиш би щось зробити для рідної Турківщини. В апараті районної ради відзначають його надзвичайну толерантність у спілкуванні з підлеглими, завжди уважний, чуйний до людських потреб; невимушено й просто знаходив спільну мову з підлеглими, чим міг, допомагав, коли треба – словом, а коли виникла необхідність, і матеріально. Навіть і посварити вмів культурно, щоб нікого не образити, та й сам ні на кого зла не тримав. Так пригадує про спільну працю з Василем Костянтиновичем сьогодні керівник секретаріату Турківської районної ради Лілія Голко.

Окрім плідної та успішної професійної діяльності, Василь Костянтинович умів дружити та цінувати дружбу. Й не лише з вигідними для нього особистостями, такими як знані Ілля Рибчич, Михайло Гладій, та багатьма іншими високопосадовцями, а й звичними керівниками районного рівня, та й навіть людьми, які не обіймали жодних посад. Сьогоднішній керівник фірми «АгроЛТД» Роман Биїк надзвичайно високо оцінює їхні спільні, дружні, товариські відносини. За будь-яких обставин, бувало, що й конфліктних, Василь Костянтинович робив усе для того, щоби не нашкодити товаришу, а навпаки – безкорисливо допомогти цінною порадою, а чи сприянням у державницьких кабінетах.

За свою майже 50-річну трудову біографію для себе, своєї сім’ї чи родини, він не здобув практично нічого, хоча, обіймаючи керівні посади, міг , як дехто, обзавестися маєтками та статками. Але про це він не думав, а   робив усе, щоб розбудовувати Турківщину, аби людям тут жилося краще та комфортніше.

Немає жодного сумніву, що з нагоди 70-річного ювілею, на адресу Василя Костянтиновича надійде величезна кількість вдячних вітань з побажаннями щастя й здоров’я, довгих років життя. До привітань приєднуємося усією редакцією «Бойківщини» і дякуємо за все!

Василь Васильків.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наша газета у PDF

Турка з висоти пташиного польоту

Шукати на сайті

Архіви