Народний часопис турківщини

Дев’ятикласниця Марійка з боязню, неквапом підійшла до однієї із соціальних співробітниць і тихенько запитала: «А чи можна так оформити документи, аби я одержувала гроші на дітей, а не мама? Бо нам тяжко, ми не маємо що їсти, голодуємо, а мама з татом п’ють». Та, здивувавшись такому проханню, обняла дівчатко за плечі і пояснила, що, на жаль, зробити  таке неможливо. Маруся пішла з нічим до своєї холодної, незатишної, просякнутої смердючим алкоголем, домівки, де на неї чекали молодші братики і сестрички, які щодня просять їсти. Дівчинка йшла і плуталася в думках, бо безсила щось вдіяти проти батьків-пияків, яких інколи сильно ненавидить за пиятику, а бувають дні, що й жаліє, й навіть любить – все ж рідні. Зрештою, батьків не вибирають. Наївно надіялася, що сама якось вирішить справу. Та ось, виходить, – замала ще.

 Таких гірких дитячих доль, на превеликий жаль, у нас аж забагато. В одному із сіл Турківщини семеро неповнолітніх дітей постійно потерпають від батька-пияка. Напившись оковитої (а бере її і п’є, як кажуть в селі, ящиками і, можливо, за гроші із соціальної допомоги на дітей), він б’є дружину, прикладає руки до своїх кровинок. І хоча діти не голодні, одягнені і взуті, бо мати ще трохи дбає за них, все ж вони психологічно пригнічені, не мають можливості добре вчитися (четверо їх відвідує школу), бо вдома постійно сварки та татові кулаки і матюки. Так і живе дітвора у страху від ранку і до ночі, а інколи й виспатись не дасть. Видно, що  безсилі вже й дідусь з бабусею чимось зарадити своїм; вочевидь, терпець їм урвався, бачать люди – на все махнули рукою, мовляв, живіть, як знаєте.  Хоча найперше саме родичі зобов’язані стати у підмозі бідним дітям – своїм онукам чи племінникам.

Минулого тижня працівникам служби у справах дітей Турківської райдержадміністрації доводилося забирати двох малолітніх дітей із холодної хати, рятувати їх від замерзання. Надворі дошкуляв пекучий, морозний вітер, діти мерзли в холодній кімнаті, біля студеної печі, а батьки, зовсім забувши за них, зігрівалися спиртним хтозна-де. Пияцтво – першопричина бід у багатьох малозабезпечених сім’ях, де спілкування не з дітьми, а з чарчиною  горілки, починається уже із самого ранку.

Якось я спостерігала, як за матір’ю, яка, одержавши в банкоматі гроші на дітей, слід у слід, аби вона не бачила, йшов її чоловік або ж брат. І тільки-но вона звернула у кав’ярню, він вибіг наперед неї і став не пускати її в двері. «Не пропивай дитячі гроші! Розумієш, школа скоро!» – кричав услід, але вона не послухалася. З усієї сили відштовхнула чоловіка і таки зайшла в бар.

Багато матерів й не думають шукати собі роботу, навіть і на власному городі поратися не хочуть, занедбують господарство, а тільки те й роблять, що народжують дітей, знаючи, що від держави отримають допомогу, за яку питимуть і гулятимуть, як їм заманеться. У мами, яка п’є кожен день, дитина змушена рано дорослішати. Бо їй треба самостійно одягнутися, приготувати щось на сніданок чи на обід, подбати за молодших дітей, та ще й терпіти і замовчувати про ситуацію, яка є вдома. Хоча цього робити не слід. Про свою біду треба розповісти родичам, працівникам сільської ради, сусіду чи вчителю.

Одержуючи значні суми грошей, які виділяє держава на дітей, горе-матері використовують їх у своїх цілях, купляючи собі шикарний одяг або смартфони, найчастіше – прокурюють або пропивають їх, прогулюють із  співмешканцями чи товаришами, зовсім не дбаючи за власних дітей. Або ж, як виняток, можуть зробити для себе і дітей свято – купити на ці гроші кілька кілограмів ковбаси, дорогих цукерок, чіпсів, сухариків і все за день- два проїсти, забувши про те, що дітям щодня необхідне гаряче, калорійне, повноцінне харчування, а не сухом’ятка.

Таке горе-батьківство зараз вилилося у важку соціальну проблему, яку треба якимось чином вирішувати. За статистикою служби у справах дітей Турківської РДА, станом на сьогодні у районі є 14 сімей, в яких проживає 44 дитини, що опинилися в складних життєвих обставинах, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків,  зловживають алкоголем.

Немає для дітей більшого щастя, ніж коли мають добрих батьків, а для батьків – немає більшої потіхи, ніж коли добре виховали дитину. Сумлінні батьки вважають своїм святим обов’язком подбати, щоб дитина завжди одержувала відповідне харчування й одяг. Вони ніколи не залишають дитину без нагляду. Коли дитина захворіє, –зроблять усе, що в їхніх силах, щоб зберегти життя та здоров’я дитини.

«Що буде з цієї дитини?» – так казали люди, коли народився Св. Іван Хреститель. Те саме можна сказати про кожну дитину. З дитини однак буде те, як її виховають батько й мати. На вас, батьки, лежить обов’язок подбати, щоби здійснилися слова священика, сказані під час Св. Хрещення до дитини: «Прийми, дитино, цю палаючу свічку й старайся завжди світити світлом добрих діл, щоби, коли прийде Господь, ти могла вийти Йому назустріч і разом з Ним увійти до небесної слави» – вчить  нас Церква. Прислухаймось до цих настанов, шановні батьки.

Ольга Тарасенко.