В єдності - сила народу

Народний часопис турківщини

НАПИЙТЕСЯ ВОДИЦІ ІЗ КАРПАТСЬКОГО ДЖЕРЕЛА

Дата: 01.03.2019 Кометарі: 0

Фантастичний, унікальний,  неповторний і чудовий наш бойківський край! Своїми природними багатствами, своєрідними традиціями,  гостинністю людей, цілющим повітрям,  лікарськими травами і  мінеральними водами,   ну і, звичайно ж, гарними гірськими краєвидами.

Нашою місцевістю (Турчанщиною,  як казали колись)  в минулому тисячолітті захоплювалися  сотні туристів  із Європи,  бували  навіть гості  з Індії,  які приїжджали сюди на відпочинок, щоб  покататися на лижах і санях,  зайнятися риболовлею та  полюванням. Дуже цікаво, ще  більше  сто п’ятдесят років тому, у  1862-му,  написав  про своє сходження на гору Пікуй парох, письменник, відомий на Львівщині  краєзнавець, етнограф.   мандрівник Іван Гавришкевич  – у «Записках з мандрівки в Самбірських і Стрийських горах». Ось  уривок  з цього твору.

«З-поміж гір найвище тут підноситься Пікуль. Вже сама назва гори Пікуль є дуже цікавою. Люди вимовляють цю назву то Пікуй, то Пікуль, а то й Пікульо. Може бути, що ця назва походить з волоської мови, про що свідчать перекази, за якими мешканці села Кривка і околиць є нащадками волохів, які тут осіли за короля польського і угорського Владислава. Ще ця назва могла б походити від імені слов’янського лжебога Покола чи Пікула, котрому ця гора колись могла бути присвячена, про що говорить широка слава цієї гори на всю округу і багато казок про неї.

Вершина Пікуя знаходиться всього в милі від села Кривка, але на те, щоб подолати цю дорогу, потрібно добрих 4-5 годин. Спочатку дорога не є дуже привабливою, скрізь лише кам’янисте румовище з поодинокими соснами, смереками і ялівцем. Але з часом між румом виблискують то тут, то там чистою сльозою гірські кришталі, що звуться драгонітами, або мармароськими діамантами. Кришталі ці є в  1/4 і до 1/2 цаля, а окремі й цілий цаль. Ідучи повз ми назбирали кожний по кількадесят штук.

Далі запустилася дорога в глибокий лісистий поділ, зрошений потічком, що ховається поміж корчами. Тут ми знайшли велику кількість альпійських трав. Піднявшись горою вище, прийшли ми в місцевість, в якій вже не росте буковий ліс, а лише монотонно шумить хвойна деревина. І нарешті лісу не стає зовсім, перед нами розкидається широка, висока полонина, а над нею красується кам’яний верх цар-гори тих сторін Пікуя.

Вершина Пікуя ніби оточена якимось велетенським валом з великою перервою посередині, звідки бере початок  потік, а вище б’є сильне широке джерело з презимною водою. Недалеко над ним лежить великий камінь, 10 локтів довжиною і 8 шириною, на якому вирізьблені слабо помітні узори, з яких ледь можна розпізнати два великих хрести: один латинський, а другий грецький. Цей камінь був колись ще більший, але недавно від нього відколовся великий кусень, який і досі біля нього лежить. Про цей камінь, як про всю гору, ще й дотепер різні чуда розповідають. Кажуть, що був колись на Пікую замок, велетнями заселений, які на цьому великому камені обідали. Навіть розповідають, що на камені ще донедавна знаходився слід велетенської руки. Ще кажуть, що коло того замку знаходився город, на якому росло чародійне зілля,  яке розмовляло своєю мовою, і що цей город ще й досі існує, але знайти його  лише той може, хто мову того зілля розуміє. А ще є повір’я, що коли гримить грім, камінь посувається додолу.

Дивлячись на висоту і на всі чуда цієї гори, бачиться Пікуй єдиним придатним місцем для віддавання тут честі Всевишньому, де так видно Його величаві справи. Там-то міг колись здоровий камінь бути чудовим природним престолом, близька вода – підручним засобом освячення, висота гори –  вказівником в далеку даль до святого вогню, а чисельні гірські трави, чисте гірське повітря, і сама надихаюча сила романтичного місця –  могучими засобами зцілювання».

Звичайно, що пройшли роки, і згадана місцевість уже далеко не така, як описує мандрівник.  Не помітне для людського ока сьогодні на горі Пікуй джерело з  цілющою холодною водою. Але так було. До речі, мандрівник  у своїх «Записках…» описує,  що  в  Івашківцях, та  в околицях Кривки,   на той час знаходилися  й джерела кислої води, що є свідченням підземного походження гір. Кислі води містять в собі вугільну, гумінову і сірчану кислоти, тому корозійно активні.

Вода джерельна завжди  дуже чиста і зимна, і сильно виривається з-під землі, значно підносячись над криничним плесом. Ось і річка Сян бере початок з джерела,  як і річка Дністер. Багате на джерела й  с. Розлуч. Тут є  відомі всім мінеральні джерела двох типів: джерело  №1 – вода типу «Нафтуся» і   джерело №2 – вода «Содова». Паспорт джерела №2  вказує, що  в ньому є  середньомінералізована гідрокарбонатна натрієва вода з мінералізацією 12,0-12,9 г/куб. дм. Вода ця корисна  при  лікуванні  хвороб шлунка, кишківника, дванадцятипалої кишки.  Лишень  рекомендують  вживати  її теплою. Джерела типу «Нафтуся» є  і у Вовчому: в урочищах Млаки, Пасіки, Біля Січака,  Гилитята. Біля Анці Шевчишиної.  Є  джерела лікувальної мінеральної води майже в усіх селах Турківщини.  Із цих джерел люди беруть воду,  п’ють  і використовують в лікувальних цілях.

 Останнім   часом  жваво заговорили про цілющі властивості джерела, що знаходиться неподалік  с. Карпатське – у  тамтешньому лісі, біля полонин. Є свідчення, що цією  цілющою джерельною водою  дехто  вилікувався від такого хронічного шкірного захворювання як псоріаз.  Три джерельця вкупі   утворюють  тут своєрідну лісову  криничку, яку  у свій час освятили. Ще 27 років тому, розповідають жителі Карпатського,   людям  стало добре  відоме  це джерело, і вони стали набирати з  нього воду для  зцілення, для лікування очей, хвороб шкіри. Кожного року, в день  Святого Пантелеймона-цілителя,  біля цілющого карпатського джерела, де  силами  місцевої громади  поставлено  капличку,  відправляють Службу Божу, на яку приходить багато  людей  із довколишніх сіл, навіть з інших областей.  Громада могла б написати мікропроект  і облагородити це  чудодійне  джерело, зробити це місце  дуже гарним, комфортним, привабливим і доступним для гостей нашого краю, туристів.

 А для  життя невеличких джерел, які є у нашому районі,   й не потрібно великих коштів,  лиш би була ініціатива громади, сім’ї, чи окремої людини, і кожне  з джерелець можна гарно почистити, обгородити, обкласти  плиткою, накрити. Таким чином  зберегти для майбутніх поколінь, захистити від забруднення, засмічення і замулення.

 Справді  унікальні природні умови Карпат супроводжуються майже повсюдним поширенням різноманітних типів   питних і мінеральних вод, що посилюють оздоровчу дію інших природних факторів. Деякі з джерел мінеральних вод добре відомі і використовуються, але більша їх частина тільки зафіксована (тобто, ми знаємо, що такі є)  і потребує більш детального геологічного та бальнеологічного вивчення.

Таким чином,  наш район поєднує в собі не тільки унікальні краєвиди гір,  цілюще повітря й трави, а й численні джерела різних типів мінеральних вод, що надає  йому особливу цінність як зони відпочинку та оздоровлення людей. Нам же залишається  благородно прийняти цей дарунок від матінки-природи, зберегти його  і достойно показати іншим.

Ольга Тарасенко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Наша газета у PDF

Турка з висоти пташиного польоту

Ми у Facebook

Facebook Pagelike Widget

Шукати на сайті

Архіви