Народний часопис турківщини

Спільну історію разом з Галичиною пройшло село Лімна, яке розташоване у верхів’ях річки Дністер у підніжжі гори Магура – крайньої північної точки теперішнього Турківського району. Особливістю географічного положення села є те, що в місці, де річка Дністер перетинає Розлуцький хребет, в урочищі Копанини знаходиться найнижче точка Турківщини – 476 м. над рівнем моря.

У селі є 374 двори, з населенням   1009 осіб. Живуть тут прості, щирі й працьовиті люди, нащадки прадавніх бойків, які з діда-прадіда переймали й передавали своїм дітям рідну українську мову, побут, самобутню культуру, ремесла. Головним їх заняттям з давніх часів було землеробство і розведення худоби.

Гордяться теперішні мешканці села своєю історією, адже споконвіків були щирими  українцями, справжніми патріотами своєї землі.

Офіційною датою заснування села вважається 1518 рік. Тоді польський король Зиґмунд І наказав Самбірському старості закласти село Ломна на річці Ломна і вважати його королівським, тобто власністю самого короля.

Хоча село виникло не на голому місці. Перші поселенці з’явилися тут задовго до загарбання Польщею Галичини (1340 рік). Ще  в княжі часи на самій вершині Магури, яка зветься Окіп, існувало оборонне городище, датоване ХІ-ХІІ ст. Його основним завданням був контроль за довколишньою місцевістю і значним за протяжністю відтинком прадавнього шляху, «Руський путь», який проходив долиною р. Дністер, а потім р. Стрий і з’єднував народи, що жили по обидва боки Карпат. З вершини Окопа димом можна було подати сигнал про небезпеку  аж до замку Самборь (тепер Старий Самбір).Під прикриттям військового городища в довколишніх долинах і поселилися люди.

Розвивалося село Лімна досить добре, оскільки тут перехрещувалися шляхи: вже згадуваний вверх по  Дністру, а другий – в долину р. Сян, до міста Сянока і аж до Перемишля.

На жаль, були випадки, коли цими шляхами користувалися вороги, які спустошували наш край. Так у 1594 році, коли вже не функціонувало городище, долиною Дністра сюди зайшов великий загін кримських татар. Мешканці Лімни і довколишніх сіл вирішили зупинити ворогів при вході у вузьку долину, де Дністер перетинає магурський хребет.

Наші предки билися дуже хоробро, але сили були нерівні. Багато людей татари посікли, про що говорить назва частини села Дністрик Головецький – Посіч, а також урочище Мучене, в околицях Лімни.

І ось минулого тижня Лімна в урочистій обстановці, з участю великої кількості мешканців села, а також гостей відсвяткувала свій 500-літній ювілей. Триденне святкування розпочалося в п’ятницю із подячної служби Божої в місцевому храмі Івана Хрестителя, збудованому в 1882 р.

Службу відправили священники з Лімни, Хащова               (о. Іван Германович та о.Микола Каличак), а також парох села В. Лужок (Старосамбірщина), виходець села Лімна – о.Петро Сюсько з сином, також  священником.

По завершенні служби Божої всі присутні, великою колоною з церковними атрибутами, а також із державними прапорами,  вирушили до пам’ятного знака – Маркіянового Хреста, збудованого в 1912 році з нагоди 100-річчя великого галицького будителя, священника і громадського діяча – Маркіяна Шашкевича. Тут відбувся молебень та прозвучали пісні у виконанні місцевих  аматорів.

Сільський голова Петро Петренко  оголосив про початок святкування 500-літнього ювілею села. Про цю подію сповістили своїми ударами церковні дзвони.

У післяобідній час в програмі  святкування була демонстрація лімнянських диг, яких в селі є більше  півсотні. Лімна є батьківщиною диг. Ще в далекі шістдесяті роки минулого століття місцеві майстри Василь Дністрян та  Федір Цюрьо майже одночасно сконструювали залізного коня, яким і орали, возили гній і дрова, сіно. Правда, цей винахід тоді називався «трандалет». Дигою він став називатися, коли замість карбюраторних «їжовських» двигунів почали ставити дизельні. Зараз подібні саморобні механізми можна  побачити навіть за межами району і області, і всюди їх називають дигами.

Незважаючи на дощ, колона дигарів проїхалася вулицями села. А вже під вечір мешканці села і гості зібралися в центрі Лімни, де зі  сцени почав свій виступ місцевий колектив троїстих музик, у складі Івана Жабича, Василя  Павлюха та Василя Романа.

У перерві концерту було організовано вечерю з давніми шедеврами кухні лімнянських господинь. Насмакувавшись досхочу бойківськими стравами, присутні знову уважно, з великою цікавістю слухали виступи місцевих аматорів, в тому числі старовинні пісні, коломийки, які чудово виконала довгожитель села Анна Дністрян. Їй, а  також найстарішим жителям села – Степану Кірі і Марії Петренко – були вручені подарунки представниками місцевої влади.

Другий день святкування ювілею села знову розпочався зі служби Божої у місцевому храмі за всіма усопшими з часу існування села, яку відслужив місцевий парох Іван Германович.

Потім відбулася хода на цвинтар до могили о. Корнелія Яворського, який був парохом в селі з 1876 по 1901 роки. А удостоївся він такої честі, тому що був найпомітнішою фігурою в громадсько-політичному житті Турківщини в ті часи. Товариш Івана Франка, публіцист, прекрасний оратор – Корнелій Яворський постійно вів боротьбу за виборче право для українців, за українську мову і політичні права українського люду в тодішній Австро-Угорщині. В домі  о. Корнелія тривалий час проживав письменник і громадський діяч Михайло Павлик, а  влітку 1886 року тут побував і Іван Франко.

Також у суботу присутні мали можливість в особливий спосіб пом’янути релігійного діяча наших днів о. Василя Поточняка та Героя АТО, добровольця батальйону «Донбас» Романа Мотичака. А зроблено було це в  приміщенні місцевої школи, де обидвом вихідцям села створено іменні класи. Всім, хто був присутній, директор школи Ярослав Тирик подарував книжку «До світла знань».

Учасники суботніх поминальних заходів вшанували також пам’ять «Небесної Сотні» і всіх патріотів держави, які полягли за волю України. А зроблено було це біля пам’ятного знака «Героям Небесної Сотні» в центрі села.

Завершили суботнє святкування ювілею села спортивні змагання, які організував  і провів завідувач сектору молоді та спорту Турківської РДА Василь Поточний, мешканець села. Переможцям і призерам змагань було вручено грамоти, кубки та медалі з написом «500 років заснування села Лімна».

Третій, заключний день святкування 500-літнього ювілею села, співпав з храмовим празником. Знову  служба Божа в церкві, з участю семи священників, численних гостей та прихожан довколишніх сіл – Хащова, Лопушанки, Бережка, Жукотина, Дністрика Дубового, Боберки.

У передвечірній час усі знову зібралися в центрі села, де лімнян приїхали привітати зі святом сусіди, учасники художньої самодіяльності з Вовчого та Боберки. А кульмінацією святкування був виступ молодої, але вже доволі  популярної співачки – Андріани. Вона приїхала у Лімну завдяки сприяння народного депутата України Андрія Лопушанського.

Для молоді, в супроводі живої музики, були організовані танці.

Оргкомітет святкування 500-річчя села щиро вдячний народному обранцю за спонсорську допомогу.

Ярослав ДНІСТРОВИЙ.

Газета “Бойківщина” №31 від 2 серпня 2019 року