Народний часопис турківщини

Днями ми згадували трагічну дату – загибель на Сході України в російсько-українській війні справжніх патріотів, не фарбованих, не популістичних, а тих, хто завжди готовий був умерти і вмер за Україну, – Романа Мотичака з Лімни та Володимира Юричка з Самбора, батько якого родом з Турки.

Треба віддати належне: в Лімну приїхали представники влади, учасники АТО, щоб вклонитися світлої пам’яті Роману. На могилі відбулася панахида, та й у спілкуванні розповідали про Романа – про те, яким він був і як героїчно загинув. У Самборі також вшановували Володимира Юричка – ще зовсім юного героя, який залишив навчання у медуніверситеті і за покликанням сумління став в обороні України. Подяка всім, хто долучився до вшанування Героїв. Вони заслужили вдячність та щиру молитовну скорботу.

Але, розмірковуючи над подіями 5-річної давності, світоглядними позиціями зокрема Романа Мотичака, мені видається: якщо б він зараз був живим, то принаймні гнівно засудив би вчинок своїх деяких друзів-майданівців, які на недавніх виборах (як президентських, так і до Верховної Ради) просто пішли на заробітки, нехтуючи патріотизмом, людською гідністю. На словах декларували високу мораль і правильність, а насправді – заробляли гроші. Хоча в житті немає і ніколи не було патріотизму, який продається. Якщо є ідея – за неї треба боротися. А все, що купується, – це фарисейство.

Якщо хочемо збудувати справжню Українську державу, то ми про це маємо пам’ятати повсякчас. Слава Героям, що не вимірювали свою життєву позицію наповненням гаманця.

Василь Васильків.