Народний часопис турківщини

Світла пам’ять та вічний спомин про Героя, який віддав своє життя за незалежність України, – Івана Сакаля з с. Завадівка – завжди житиме в серцях його односельців. А для рідних – це вічний невимовний біль і незагоєна рана.

Минулої неділі на фасаді Завадівського НВК було освячено меморіальну дошку Герою, який у травні загинув у боротьбі з московськими окупантами. В рідному селі його завжди пам’ятатимуть як надзвичайно добру людину. Він повсякчас готовий був прийти на допомогу, незалежно від обставин, часу. Виняткове почуття відповідальності, щирість, виконавська дисципліна, наполегливість – це ті риси характеру, які Іван успадкував, як кажуть, з материнським молоком. І впродовж свого короткого, але яскравого, життя розвивав їх, будучи прикладом для наслідування. На війні він завжди переживав за своїх батьків, часто забуваючи про себе, цікавився, чим живе село та його знайомі. А коли приїздив до рідної домівки, був небагатослівним. Його часто бачили на березі річки, де на лоні чудової карпатської природи про щось мріяв. Очевидно, про мир в Україні, про те, щоб живими й неушкодженими повернулися з фронту його бойові побратими.

Про це говорили на поминальному заході директор навчально-виховного комплексу Іван Нанівський, сільський голова Мар’ян Сакаль, перша вчителька Героя Марія Яворська. А учні НВК, під керівництвом педагога-організатора Ольги Журавчик, підготували патріотичний виступ, де було багато віршів та пісень. Освятив меморіальну дошку місцевий парох Іван Лепкий.

З нагоди цієї поминально-вшанувальної події, в класі, де вчився Іван, організовано патріотичну виставку. На парті, за якою сидів, – світлини Героя, запалена свічка. Педагоги кажуть, що виставка буде постійно нагадувати учням про те, що тут здобував знання та формував характер і волю випускник школи. А учениця 9 класу Марія Ілинич намалювала картину, присвячену світлій пам’яті Івана Сакаля.

Коли виступаючі розповідали про Героя, дякуючи батькам – Руслані та Володимиру Сакалям – за  зразкове виховання сина, присутнім на очі наверталися сльози. Плакали дорослі й діти, плакали й дякували за те, що він був, за те, що дав приклад, як треба жити і як треба любити Україну. Коли йшлося про те, що він був найкращим у школі, у спорті, у звичному сільському житті, щирим і добрим порадником для брата Михайла, його бойовий побратим і вірний товариш, що приїхав в цей день разом з сім’єю з Мостиського району Михайло Данилишин, з гордістю сказав: «Іван був найкращим в батальйоні, в підрозділі морської піхоти його всі любили, поважали як командира-наставника». Власне, Михайлові та однокласникові Героя Андрію Сакалю було надано почесне право зняти національний прапор зі встановленої меморіальної дошки перед освяченням.

А заступник директора НВК Оксана Гав’як, яка в мережі Фейсбук спілкувалася з Іваном, розповідала, що він мав величезні плани на майбутнє. Хотів учитися, вдосконалювати себе, але невблаганна смерть перервала його орлиний політ, і він став небесним воїном поряд із сотнями таких же Героїв.

За час служби в 137-му батальйоні морської піхоти 35-ої окремої бригади морської піхоти в Івана Сакаля були три ротації в зону АТО. На жаль, остання стала трагічною. На одному з бойових завдань снайперська куля увійшла в районі правої вилиці, а вийшла в зоні лівої лопатки. Було пошкоджено всі життєво важливі органи. П’ять діб за його життя боролися кращі хірурги та реаніматологи військового госпіталю в м. Дніпро, але поранення не залишило шансів на життя.

На вшанування світлої пам’яті учня-Героя колектив Завадівського НВК прийняв рішення звернутися до Турківської районної ради про присвоєння навчальному закладу імені Івана Сакаля.

Василь Васильків.