Народний часопис турківщини

Разом з великою родиною однодумців відзначає його й Турківський районний Будинок дитячої та юнацької творчості

У ці осінні дні, 10-12 жовтня, відповідно до плану Міністерства освіти і науки України, заклади позашкільної освіти святкують свій 80-річний ювілей з дня заснування. На переконання фахівців цієї галузі освіти та їхніх прихильників, сьогодні потрібно зберігати і всіляко розвивати систему закладів позашкільної освіти.  Їм потрібна цілеспрямована і постійна підтримка з боку держави, адже чим більшим в нас буде охоплення дітей позашкільною освітою, тим успішнішим стане наше підростаюче покоління. У ці святкові дні гостем редакції є багатолітній директор районного Будинку дитячої та юнацької творчості, людина, закохана у свою справу, досвідчений фахівець позашкільної освіти Софія Багай.

– Тож розкажіть, Софіє Тадеївно, з якими здобутками очолюваний Вами колектив зустрічає це ювілейне свято?

 – Стартував новий навчальний рік у позашкіллі. На даний час у школах району працює 29 гуртків від нашого Будинку творчості і наповнюваність їх в середньому становить 12-14 учнів – це більше 600 дітей. Я б сказала, що в Будинку дитячої та юнацької творчості працюють цікаві гуртки, які дають розвиток  нашим дітям, – «Цікава географія», театральний, вокальний, «Умілі ручки», «Школа етикету», танцювальний, туристсько-краєзнавчий, «Юний журналіст», «Цікава математика», «Англійська мова», «Крій і шиття», образотворчого мистецтва.

Порівняно з минулими роками  відбулися зміни в мережі позашкільної освіти, змінилися підходи до навчально-виховної та організаційно-масової роботи. Назву лише деякі з них. Це запрошення батьків на заняття гуртків та виховні заходи, виготовлення креативних робіт на гуртках декоративно-ужиткового мистецтва, конкурс на кращого умільця Будинку творчості серед гуртківців, дружба з воїном АТО Володимиром Мисем та його побратимами –добровольцями 5-го об’єднаного батальйону Української добровольчої армії, щорічний конкурс «Кращий педагог позашкілля».

Цей рік для нас особливий тим, що позашкільні заклади Галичини святкують своє 80-річчя. І проходить свято під девізом – «Позашкіллю Львівщини – 80!». Турківський районний Будинок дитячої та юнацької творчості також не стоїть осторонь святкувань і ми продумали декілька цікавих заходів, які проведемо до ювілею. Це організація фотовиставки «Будинок творчості – у світлинах»,  днями ми організуємо дуже цікаву і, я думаю, хвилюючу зустріч з працівниками Будинку творчості різних поколінь, візьмемо участь в обласній виставці кращих робіт наших гуртківців, гурток «Сувенір» –  у дефіле сценічних костюмів «У чорно-білому мажорі», яке проходитиме у Львові,  станемо учасниками  обласного фестивалю-огляду доробку закладів позашкільної освіти Львівщини та ін.

– Що Ви можете сказати про минуле БДЮТу? Колись він мав назву дитячий будинок, Будинок піонерів, Будинок школярів…

 – Я працюю директором цього позашкільного закладу чи не найбільший період  часу – 36 років. До мене, за словами пенсіонерки з Турки Ганни Тарасової, колишньої працівниці Будинку піонерів, працювали різні директори, але по кілька років. Це Іван Порох, Христина Кузьо,  Роман Бугай, Таміла Салідуєва. Ольга Комарницька, п. Дичко (на жаль, імені її не пригадаю), Лідія Хрустальова, Надія Панкратова.

Ось як розповідає у районній газеті «Червона зірка» за 1 травня 1959 року про турківський дитячий будинок у статті «В дружній сім’ї вихованців» кореспондент Й. Юрків:

«Велика дружна сім’я живе, вчиться, працює в Турківському дитячому будинку. Завітайте сюди на декілька годин і ви побачите, що про дітей вихователі піклуються, як рідні батьки.

Ось подвір’я будинку. Воно обсаджене молодими деревами, кущами. Тут завжди можна зустріти життєрадісних, з щасливими усмішками вихованців.

– Заходьте до нас, в піонерську, – запрошують діти.

А в піонерській кипить робота. Навколо довгого стола сидять дівчатка, виготовляють квіти: сині, рожеві, з ніжними пелюстками, наче живі.

А ось інша група дітей. Вони захоплено перегортають сторінки фотоальбому. На першому його листку красиво виведені слова: «Піонерам- друзям м. Прага» Далі йдуть фотознімки з видами міст Москви і Києва.

– Ніхто не пам’ятає, в кого виникла думка переписуватись з друзями з братньої Чехословаччини, але сподобалась вона всім, – розповідає Степан Швед. – Тепер між нами встановилась міцна дружба. Ми часто переписуємось з піонерами Праги, розповідаємо їм про своє дитинство, про те, як вчимося, як відпочиваємо. Ось фотоальбом з видами м. Прага, що нам прислали друзі.

– Крім фотоальбома, ми відішлемо чехословацьким друзям наш піонерський галстук, піонерський та комсомольський значки. А листи часто пишемо, – втрутилась в розмову Паша Зайшла.

І дійсно. Є про що писати в братню Чехословаччину. Скільки цікавих справ у вихованців! В першу чергу, вони добре вчаться. Хай тільки хто двійку одержить – не показуйся товаришам: засміють. А тому в затишній кімнаті діти старанно готують уроки. Тут є все необхідне для навчання. В кожну хвилину можна одержати консультацію в досвідченого вихователя.

Піонери не тільки добре вчаться, вони вміють працювати, цікаво організувати свій відпочинок.

Хіба не позаздриш таким вправним столярам як Степан Дмитришин, Славомір Мацьович. Виготовлені їх руками речі – наче з фабрики.

З другої кімнати линуть чарівні мелодії про велич і красу краю:

Верховина, мати моя,

Вся краса, чудова твоя,

В мене на виду…»

Хто це співає?

А це в хоровому гуртку репетиція йде, каже вихователь Марія Кузьмин.

Хороше співають дівчата. Добре вони й танцюють. Гуртківці часто виступають з концертами в себе вдома. В районному Будинку культури, відвідують своїх шефів. Неперевершеними майстрами танців вихованці вважають Любу Москв’як і Ліду Надь.

Повноцінні, щасливі і радісні будні вихованців – сьогодні школярів, а завтра – господарів нашої неосяжної Батьківщини». Тож, як бачимо із написаного ще 70 років тому, у будь-який період нашої історії вирувало активне, насичене різноманітними заходами, позашкільне життя.

 У 1983 році, після закінчення мною Львівського державного університету ім. І. Франка, у Будинку піонерів, де я розпочинала свою позашкільну діяльність, було у штаті 4 постійні працівники – директор, методист, прибиральниця і секретар-друкарка та вісім педагогів-сумісників. Обсяг – 70 годин гурткової роботи. Зараз у нас 29 гуртків, більше 16 осіб мають постійне місце роботи, і займаються  у Будинку творчості, як його сьогодні називають, –  625 дітей. Колишній Будинок піонерів служив методичним центром для районної піонерської організації. Зараз це зовсім інша структура, яку можна порівняти з маленькою школою, де лише замість класів працюють гуртки, в яких за бажанням займаються діти  від 2 до 9 класу. Крім цього, в БДЮТі активно працює учнівське самоврядування, проводимо національно-патріотичне, художньо-естетичне виховання, профорієнтаційну роботу, інші цікаві масові заходи. Ось деякі з них. Це свято-практикум для дітей нашого міста – «Творчі, наполегливі, талановиті», круглий стіл на тему «Сьогодення й майбутнє позашкілля», конференція учнівського самоврядування «Успіхи і досягнення залежать від всіх і кожного», районне свято «Дошколярик» флешмоб «Волю – українським морякам!». Наші вихованці здійснили багато екскурсій – у Тустань, Нагуєвичі, зоопарк «Мединичі»,  на паралімпійську базу в с. Яворів,

Сьогоднішній Будинок дитячої та юнацької творчості  – дуже затишний, у нас проведено газове опалення, зроблено поточний ремонт, а, дякуючи небайдужим людям Турки, ми взяли участь в конкурсі мікропроектів Львівської обласної ради і виграли проект з проведення капітального ремонту покрівлі закладу та  влітку покрівлю поміняли. Вартість проекту – понад 240 тисяч гривень. Щиро дякую місцевим підприємцям, всім небайдужим людям, які підтримали мене і мій колектив.

 – Софіє Тадеївно, порівняйте свою роботу колись і тепер?

– Усе, щоб не робив, зараз опирається в кошти. Раніше набагато краще фінансували Будинок школярів. Пригадую, як часто мені доводилося їздити за товаром в магазини наочного приладдя чи  «Юний технік» міст Львова або ж  Дрогобича, в крамниці, що реалізували різні відходи від виробництва – тканину, шкіру, нитки. А зараз грошей не маємо на найнеобхідніше, не кажучи вже про туристський інвентар, нові гарні і зручні меблі, сучасні сценічні костюми для танцювального чи вокального гуртків. Сьогодні мене турбує більше те, що з року в рік зникає в наших дітей зацікавленість до позашкільної роботи. Можливо, й був би  інтерес в дитини до занять в гуртку, але через завантаженість домашніми завданнями, уроками, складною програмою, а також комп’ютери – усе це забирає багато вільного часу, через що діти не можуть віддати себе своїй улюбленій творчій роботі сповна. Також немає мотивації у керівників гуртків. Дуже малі зарплати, такі, що на пенсію гідну і не заробиш. Але. незважаючи на це, люди працюють, стараються, віддають себе дітям, займаючи призові місця на обласних творчих конкурсах. Кращими керівниками гуртків є Михайліна Рідкодим, Марія Бачинська, Марія Яворська, Олександра Цуняк, Олена Кузьмин, Наталія Гав’як, Анна Ференц, Наталія Лопатень, Оксана Цюркало. Праця позашкільника не з легких. Особливо, коли нема відповідного розуміння і підтримки.

– І наостанок, поділіться своїми планами на майбутнє.

 – Найперше, плануємо включитися в ще один проект – з придбання так необхідної закладу технічної апаратури – комп’ютера, ноутбука, діапроектора. Тобто всього, що потрібно для нормального ведення гурткових занять.  Ще плануємо якісно цього року організувати літній відпочинок для дітей, хоча би відкрити одну табірну зміну на 14 днів, а також зробити літні площадки, де би діти змогли займатися ігровою діяльністю. І чи не найголовніше, про що мріємо, – це зберегти заклад в умовах створення об’єднаних територіальних громад.

Користуючись нагодою, радо запрошую всіх бажаючих у Турківський Будинок дитячої та юнацької творчості. Ще не пізно записатися в той чи інший гурток.

Розмовляла Ольга Тарасенко.