Народний часопис турківщини

Коли Андрійко взяв перший раз в руки шашки і шахи, ці невеличкі чорні і білі фігурки просто як цікаву забавку, йому тоді виповнилося 1 рік 8 місяців. Зовсім маленький, він ще навіть й добре ходити не вмів, а рученята тягнулися до шашок.  Це пригадує сьогодні його батько Володимир Комарницький, вчитель фізичного виховання Турківської ЗОШ І-ІІІ ст. №1. А зараз вже Андрійко так само, як колись тато його, знайомить із шашками свого меншого братика Михайлика.

– Я бачив, що дитину цікавлять шашки. Тому брав їх в руки, показував дитині й навчав: оця біла шашка, а ця – чорна. І так по декілька разів протягом дня. За якийсь час син уже вмів розрізняти шашки від шахів по формі, по кольорах. А потім вже й фігури шахові вивчив – туру,  коня, слона, короля… Одного разу так було, що слоник впав за диван, а синочок, побачивши, що шукаю цю фігуру, підказав мені, де її знайти, – розповідає Володимир Йосипович.

Серйозно грати в шашки Андрійко Комарницький почав з чотирьох років. Спочатку з татом, згодом –  з дідусем Йосипом, тепер уже він має багато суперників, щоправда не серед своїх однолітків. Навчається юний шашкіст у 1-Б класі Турківської ЗОШ І-ІІ ст. №1 і вже цього року, у січні, вперше взяв участь у великому шашковому турнірі – традиційних міжнародних шашкових змаганнях «Диво-шашки в сніжних Карпатах». Зразу Андрій набрав 5 очок у швидких шашках (класична гра). Потім в останній день змагань проходили  ще бліц-турніри, тож 5 очок маленький шашкіст ще заробив й  на бліці. На той час Андрійко ще відвідував старшу групу в дитячому садочку, а грав із набагато старшими за віком спортсменами. Тому, вирвавши у них перемогу, не міг не натішитися їй. Ще й до сьогодні згадує ці змагання.

– І тепер мені спокою не дає: як якісь змагання з шашок проводять, пішли туди, – просить мене наполегливо, – каже тато. – «Ну, тепер нічого не вдієш:  чого навчив, те й маєш», – сміється дружина. Тож з нетерпінням син чекає знову на «Диво-шашки в сніжних Карпатах», і як тільки-но вони будуть у січні наступного року на Турківщині, обов’язково візьме в них участь.

 Минулого року Андрійкові Комарницькому пропонували спробувати свої сили в обласних змаганнях з шашок, але не поїхав, бо трохи покашлював. Батьки не хотіли ризикувати здоров’ям сина.  Але він все ж таки побував на подібних змаганнях. Наприкінці листопада у м. Львів проходив кубок Львівської області з шашок -64. Протягом двох днів свою майстерність демонстрували майже 50 шашкістів з Львівщини. У швидких шашках (гра триває 10 хв. + 5 сек. на одну партію), де Андрій змагався  у грі на дві партії зі старшими за віком шашкістами,  він набрав 5 очок .Йому як наймолодшому учаснику (7 років) вручили першу в житті грошову премію. Наступного дня у грі бліц-шашки ( 3 хв. +2 сек. на партію), яка складалася також з двох партій, він поборов свого головного конкурента Ігоря Кузя, з рахунком 2:0 і набрав 6 очок. Завоювавши перше місце по бліцу, маленький шашкіст Андрій Комарницький завоював диплом, медаль і грошову премію.

Тренує Андрія його батько Володимир Йосипович, який за сумісництвом є тренер-викладач з шашок Турківської ДЮСШ «Юність». Син записаний у групу, в якій вчаться грі в шашки старші за нього діти. Але Андрійка там люблять і поважають.

– Навіть не помічаємо, що він набагато молодший за нас, – каже п’ятикласник Владислав Рехман. – Я дуже часто граю з Андрієм у шашки, і не завжди вдається виграти  у нього партію. Грає швидко і помірковано. Має добру зорову пам’ять.  Прикольний хлопець, веселий, товариський, не нудний. Без нього нам би було сумно.

 Нещодавно серед юнаків-вихованців ДЮСШ «Юність» – проходила першість спортивної школи з шашок. За підсумками зіграних партій, другим став саме Андрійко, наймолодший учасник змагань, який здобув 8 очок, поступившись Юрію Дністрянському.

Серйозно Андрійко став грати в шахи і шашки із серпня минулого року. Тобто відтоді він постійно відвідує заняття. Тренується хлопчик щодня, чергуючись: один день – шашки, наступний – шахи.   Неділя – для відпочинку. Хоча який там відпочинок, і в неділю сідає за шахівницю, зізнається батько. 

 Та ще, крім гри в шашки і шахи, хлопця приваблює футбол.  Його часто можна побачити на спортивному майданчику біля Турківського НВК. Він добре вчиться. З навчальних предметів  віддає перевагу математиці. Крім того, Андрійко ще дуже добре і вправно, як не на свій вік, читає. Цікавиться географією, любить розглядати атлас, крутити глобус, шукаючи ту чи іншу країну чи  назву столиці.  Знає прапори багатьох держав світу. Їх вивчив самотужки, коли дивився по телебаченню чемпіонат світу з футболу. По національному прапору завчив, яка команда грає у футбол.

Планує Андрійко Комарницький, якщо все у нього буде добре, та головне – не підведе здоров’я, взяти участь  у чемпіонаті України з шашок.

 – Мені не страшно грати з такими дорослими суперниками, бо я навіть у них виграю, – впевнено каже юний шашкіст. – У мене є два тренери з шашок. Перший – дуже досвідчений Богдан Ілліч Москаль, а другий –мій тато. Я уважно слухаю, що вони мені кажуть і запам’ятовую їхні поради. Вони мене вчать ніколи не поспішати, добре поміркувати, перш ніж зробити хід. У мене зараз є велике бажання: коли виросту, стати чемпіоном і досягнути звання майстра спорту.  

Ну, що ж, в Андрійка Комарницького є вже своя ціль. Хороша,  висока мрія. А мріям, якщо цього дуже сильно прагнути, властиво збуватися. Дай Боже!

Ольга Тарасенко.