Народний часопис турківщини

Як відомо, наприкінці минулого року, з тим щоб максимально дати можливість українцям добровільно об’єднатися в громади,  в яких можна буде жити успішно, з перспективою позитивного розвитку, Кабінет Міністрів України дав для роздумів та прийняття рішень ще 2 місяці. Це для тих, хто впродовж останніх років не зміг, чи не хотів брати участь в адміністративно-територіальній реформі. Якщо цей шанс громади не використають, то вже в березні, або дещо пізніше, уряд проведе реформу адміністративним  методом, визначить на свій розсуд, які територіальні утворення мають право на існування. Тоді, зрозуміло, думка громадськості врахована не буде, або лише по мінімуму. І тут нічого не вдієш. Якщо проспали чи перевели це надзвичайно важливе питання в демагогію та взаємне звинувачення, матимемо те, що матимемо. І нарікати тоді можна лише на себе, на свою неросторопність та байдужість.

А допоки є ще час, спробуємо активізувати обговорення питання адміністративно-територіальної реформи на Турківщині з надією, що це матиме бодай якийсь результат. Власне, з цих міркувань ми сьогодні ( до речі, уже не вперше) запросили до розмови голову районної ради Володимира Лозюка.

– З двох бонусних місяців, що дав Кабінет Міністрів на добровільне об’єднання громад, практично один  уже минув. Залишився лютий. Тож як нам бути?

– Так. У лютому закінчується  термін  добровільного об’єднання. Хоча, по правді кажучи, ми мали й до того час, щоб визначити перспективи Турківщини. Хочу нагадати особливо тим, хто сьогодні злісно критикує всіх і вся, в тому числі й мене, мовляв, нічого не зроблено, ще три роки тому сесія районної ради  прийняла  рішення про 4 громади. Обласна рада, відповідно, затвердила перспективний план, скерувала документ в Кабінет Міністрів. Я особисто виступав в обласній раді і підтвердив наше рішення, але, на жаль, по сьогоднішній день Кабінет Міністрів України не призначив вибори. Власне, усякі звинувачення   на адресу районної ради, з огляду на це, є безглуздими. Документально ще три роки тому Турківщина була готова до реалізації реформи. Але в Києві, очевидно, провівши розрахунки, не побачили у нас, на Турківщині, чотири спроможні громади, які б могли успішно функціонувати. На думку урядовців, у нас може бути  їх дві, і не більше. Це пов’язано зі специфікою району, практично відсутністю промисловості, демографічною ситуацією.

Отже, зараз маємо не багато часу, щоб обговорити і визначитися стосовно двох громад або ж однієї. Ця  пропозиція  також має право на життя. Мою думку всі давно знають. Я її ніколи не приховував і вважав та вважаю, що на Турківщині має бути одна громада. І тут я, як кажуть, з олівцем в руці, готовий до дискусії. Не голослівної, а на підставі цифр. І якщо мене хтось переконає в іншому, зрозуміло, я пристану й на цю думку. Для мене принципово, щоб від реформи виграв район.

Також хочу наголосити, що я категорично не сприймаю звинувачень стосовно якогось приватного лобізму в контексті створення громад. Три роки тому  я голосував за 4 громади. Все, що читаємо зараз в соціальних мережах, у контексті звинувачень на мою адресу, не що більше як інсценуації, очевидно, комусь вигідні.

– Володимире Омеляновичу, як Ви можете прокоментувати погрози у Фейсбуці на адресу керівництва Нижньояблунської сільської ради нібито у  перекрученні  чи фальсифікації думки широкого загалу громади. Більше того, нижньояблуньців страшать навіть правоохоронними органами. І все через те, що вони не хочуть іти до Боринської ОТГ, а до Турківської.

– Я не був на обговоренні даного питання в Нижній Яблуньці, хоча знаю, що багато місцевих жителів таки хочуть об’єднуватися з Туркою. Це їм вигідно по доступності як залізницею, так і звичайною, нещодавно побудованою шосейною дорогою. Електричка стала для них основним  і вигідним транспортом, що з’єднує їх з райцентром. І хочемо ми того, чи не хочемо, з  думкою громади треба рахуватися.

Але давайте про інше. Днями Турківська міська рада вдруге ініціювала створення навколо себе однієї громади. Хочу наголосити, що діє вона у законний спосіб, правильно, і, як на мене, не в інтересах міської ради. Це, якщо дивитися на перспективу, виграти вибори в ОТГ. Усі знаємо, що здобути перемогу  на виборах в маленькій  ОТГ значно простіше, аніж у  великій. І в цьому контексті вважаю, що  Нижня Яблунька прийняла правильне і законне рішення. Так вони вирішили. Хоча раніше хотіли бути центром ОТГ. Але, як я вже наголошував, через недостатню фінансову спроможність Кабмін з цим не погодився. Давайте будемо чесними перед собою і перед нижньояблуньцями. Якщо вони так вирішили, з тим треба погодитися.

Дуже легко і просто сидіти на дивані й писати дописи в Інтернеті.  А краще було б поїхати у своє рідне село, поцікавитися думкою земляків. А то ми навчилися керувати зі Львова, Києва чи з-за кордону. Давайте приїдемо до своїх батьків, попрацюємо разом й приймемо   рішення не таке, як нам бачиться, а таке, яке хочуть люди. Про чотири громади треба забути, а активно працювати над створенням двох, або ж однієї – без піару та самовозвеличення.

– Володимире Омеляновичу, читаємо у Фейсбук інформацію, де йдеться про те, коли в нашому районі буде одна турківська громада, про перехід у Боберці треба забути. Мовляв, Турка буде лобіювати Лопушанку.

– Ну, це повна нісенітниця! Відкриття пунктів пропуску не має жодного відношення до ОТГ. Це не можна зробити силами району, якщо не буде активної підтримки з області та Києва. Я взагалі вважаю, що рано чи пізно в нас буде 2 пункти пропуску. Час, як відомо, не стоїть на місці. Раніше було багато зроблено по Боберці, але потім виникла ідея з Лопушанкою. І як результат – ані тут, ані там немає конкретики.  Так що це знову чергова спекуляція. Я б радив: давайте всі зберемося, залучимо можливі зв’язки, ну й зробимо хоч щось важливе в контексті відкриття   переходу. Тут ніхто нам не заважає.

– Змоделюємо ситуацію, що вслід за Нижньою Яблунькою подібні рішення приймуть Верхня Яблунька, Шандровець та Боберка. Що тоді?

– Боринська громада опиниться за межею спроможності. Це  і  в контексті кількості населення, наявності платників податків, нема там підприємств – великих платників податків. Та й, зрештою, як розглядати розвиток освіти, культури чи медицини? Тут   багато малокомплектних шкіл,   вони розкидані територіально, немає  чіткого розуміння, як дальше розвиватимуться народні доми. Я хотів би, щоб ніхто собі не плекав ілюзій, що ми створимо ОТГ й відразу посипляться гроші. Хоч держава й даватиме пільги, фінансуватиме школи, де є достатньо учнів, але, згідно нового закону про освіту, всі малокомплектні навчальні заклади перейдуть на місцевий бюджет. А ще доплати вчителям, утримання «Школяриків». То, скажіть, будь ласка, де ці кошти брати?  Хочу вам повідомити, що у нас лише 5 шкіл мають позитивну тенденцію, або стоять на нулю в питанні кількості учнів, всі решта – в мінусі. Не забуваймо про фінансування пожежної охорони, завтра стане ще й питання профтехосвіти  (у владних кабінетах обговорюють, щоб передати ці функції  місцевому бюджету, хоч зараз утримують з обласного). Тож за які кошти ми будемо все це фінансувати?  Ми маємо казати людям правду, що їх чекає. А біда влади в тому, що вона завжди хотіла сподобатися.

  Як на мене, важливо, щоб після рішення Турківської міської ради, питання створення ОТГ було активно обговорено у всіх сільських радах. І яке там приймуть рішення, так і житимемо в майбутньому. І кожен, хто братиме участь в обговоренні, має розуміти, що він персонально нестиме відповідальність за прийняте рішення, за перспективи Турківщини.

– Володимире Омеляновичу, дехто Вас звинувачує, що Ви нібито  хочете узурпувати владу в районі, ставши таким собі феодалом.

– Хотіти і могти – це є дві різні речі. А щодо феодалізму, то це роздроблення земель, а я виступаю за об’єднання. І чомусь ніхто із критиканів мене не запитав: чи маю я намір брати участь у виборах, незалежно від того,  чи буде одна громада , а чи дві? Загалом  тішуся, що про мене щось говорять, значить – вартую. Хотів би поспілкуватися з «активними» дописувачами у Фейсбук на предмет того, хто що зробив для району, які кошти залучив для громади.

Я хочу, щоб всі ми чітко розуміли: для чого проводиться адміністративно-територіальна реформа. Щоб зменшити навантаження на державний бюджет й наділити місцеві громади повноваженнями та дати їм права та можливості заробляти кошти, за які утримувати інфраструктуру на території громади – заклади освіти, культури, медицини, зокрема ті,   що не будуть фінансуватися з державного бюджету. Ми маємо досвід Польщі. Там, якщо громада  хоче утримувати малокомплектну школу, вона в додаток до фінансування з бюджету, має виділяти власні кошти. Якщо їх немає, пропонують платити батькам. У такій ситуації громада вже буде вирішувати, що робити з малокомплектною школою, чи потрібна їй бібліотека або ж Народний дім? Ситуація складна, тим більше, для нашого району. І якщо ми діятимемо не як розумні прагматики, а як популісти, будуть великі проблеми.

Або ж давайте інше питання: якщо на територію громади захоче зайти інвестор? Зрозуміло, що це не спонсор, і він не буде викидати на вітер гроші, а захоче, щоб земельна ділянка, на якій він побудує об’єкт, була забезпечена комунікаціями – світло, каналізація. Чи матиме наша громада кошти на це? Відповідь однозначна – ні.

Можна говорити й про те, як утримуватимемо медицину, яка наразі є в невизначеному становищі. Штат великий, а пацієнти, не відомо, чи будуть іти лікуватися у наші медичні заклади, чи поїдуть до Самбора або ж Львова. Тішить те, що нам недавно, з допомогою обласної ради, вдалося перереєструвати медицину катастроф Львівщини в с. Завадівка. А це означає, що додатково ми матимемо 17 млн. грн. доходу в місцевий бюджет. Він має шанс стати бездефіцитним. Якби нам таких підприємств декілька,  як на Боринському кущі, так і Турківському, зрозуміло, що тоді можна впевнено говорити про дві громади.

Словом, питання складне, але воно лежить в площині нашої відповідальності. І тому я бажаю всім мудрості, виваженості. Закликаю всіх до обговорення проблеми й прийняття рішення, за яке нам згодом не буде соромно. Переконаний, що Турківщина може розвиватися ефективно, мінімізуючи всі ризики, коли буде одна громада. Хоча рішення приймати нам усім.

Розмову вів Василь Васильків.