Народний часопис турківщини

У тому регіоні, де йде будівництво, вирує життя, народжуються діти, є поступальний розвиток, перспектива.  Таке  твердження важко заперечити чи спростувати, та й навіть піддати сумніву.

Якось мимоволі про це згадалося напередодні професійного свята тих, хто творить архітектурні ансамблі, де гармонійно поєднані житлові квартали, школи, садочки, загалом споруди соціально-культурної сфери – Дня будівельника. І хоча в нас, на Турківщині, велике будівництво, за окремими втішними винятками, перебуває в інертному стані, все ж до людей цієї професії шанобливе ставлення. Маємо ряд   невеликих об’єктів в селах району, де проводять реконструкцію та ремонти існуючих споруд. І зайняті цим  переважно працівники відомого підприємства ПП «Сян», де директором будівничий з великим досвідом – Михайло Кріль. Чомусь так сталося, що іншу будівельну фірму, БТФ «Чер-Тур» штучно, через чиновницькі амбіції, витіснили й з без того збіднілого будівельного ринку Турківщини. Фірма сьогодні працює на теренах Самбірщини, Старосамбірщини, Мостищини, даючи у вигляді податків доходи в тутешні бюджети. Але це тема окремої розмови.

У переддень свята я зустрівся з Михайлом Крілем, поцікавився, як йому живеться і працюється, дізнався про його тривалий фаховий шлях у професії. Після  успішного закінчення Шандровецької восьмирічки він вступив до Брюховицького будівельного технікуму, а згодом,  здобувши професію, повернувся на Турківщину, до місцевої будівельної фірми «Райагробуд». Спершу працював майстром, затим – виконробом. Роботи тоді було надзвичайно багато, будівництво йшло практично в кожному селі. Відтак була добра нагода здобути досвід.  Так склалися обставини, що після трьох років роботи в Турці, Михайло Кріль переїжджає на Закарпаття. Там, в м. Мукачево, також працює в будівельній організації й паралельно закінчує будівельний факультет Львівського сільськогосподарського інституту. Коли Україна здобула незалежність і швидкими темпами зароджувалося підприємництво, Михайло Михайлович створює будівельну фірму спершу в сусідній області, а згодом перереєстровує на Турківщині. На моє запитання – скільки об’єктів побудовано майже за 28-річний період –  достеменно пригадати не зміг. Зрозуміло, що їх – декілька десятків.

Для прикладу,  у 2019 році об’єм  будівельно-монтажних робіт, виконаних підприємством, склав 19 млн. 200 тис. гривень.  За рік  в бюджети різних рівнів було сплачено податків 1 млн. 300 тис. гривень. Для порівняння,  річні податки і збори районного бюджету складають 52 млн. гривень. Були роки, коли на підприємстві «Сян» працювало 70, та й навіть 80 осіб. Всі легально оформлені й вчасно отримували зарплату. Цьогоріч деякі корективи вніс Covid-19. Йдеться насамперед  про обсяги фінансування.

Але, попри це, підприємство не стоїть без роботи. У поточному році спеціалісти працюють над реконструкцією колишнього дитячого садочка в с. Лімна під лікарську амбулаторію сімейної медицини. На цей об’єкт виділено 3,5 млн. грн. з обласного й частину, з районного бюджету. Сьогодні  тут 55-відсоткова готовність, завезено всі матеріали, навіть й на благоустрій території. І якщо б з фінансуванням не було затримки, то за два місяці можна святкувати новосілля, каже мій співрозмовник. 700 тис. грн. виділено на ремонт приміщення для підпункту медицини катастроф та фасаду лікарської амбулаторії села Верхнє Висольке. Наразі освоєно 250 тис. грн., які досі не профінансовано. Через малу кількість об’єктів, на роботах зараз зайнято лише 27 осіб.

Крім  Турківщини, ПП «Сян», після виграного тендеру, має   об’єкти в м. Львів та м. Судова Вишня Мостиського району. Михайло Михайлович каже, якщо є взаєморозуміння і співпраця будівельників та місцевої влади, тоді роботи йдуть швидше, та й якість краща. Адже буває, що будівельники щось можуть зробити навіть і не дуже добросовісно, а приїжджають представники влади, роблять зауваження, тоді все виправляють. У цьому контексті керівник   будівельного підприємства відзначив добру співпрацю з Турківською районною радою й особисто головою Володимиром Лозюком. Він особисто цікавиться, як проводяться роботи, а сесія завжди виділяє співфінансування. Знаємо, що  впродовж останніх років без співфінансування з місцевого бюджету на соціально-економічний розвиток не виділяють кошти ні з державного, ані з обласного. Налагоджується добра співпраця й з головою Турківської РДА Віталієм Бабяком. Він також цікавиться проблемами району.

Завдяки комунікативним здібностям, завжди вдається налагодити тісну співпрацю з представниками органів місцевого самоврядування в тих селах, де є об’єкти. Як позитивний приклад можна назвати будівництво у минулому році  Народного дому в с. Карпатське й добру співпрацю з сільським головою Марією Момоход. Зараз є добрі стосунки з Лімнянським сільським головою Петром Петренком  та Верхньовисоцьким  – Богданом Черепанином, а також депутатом районної ради Степаном Залугою. За словами Михайла Михайловича, він людина принципова й наполеглива, вміє домагатися поставленої мети. Часто буває на об’єкті, цікавиться проблемами і, що в його силах, активно допомагає.

Звичайно, коли я запитав про бажання Михайла Кріля  у переддень свята, почув   у відповідь звичну річ: «Хотів, щоб у районі було якомога більше об’єктів, відтак можна було би взяти на роботу не три десятки робітників, а навіть і сотню. Тоді у виграші будуть  місцеві території, адже розвиватимуться бюджети, що отримуватимуть більше надходжень. Зрештою, й влада, роботу якої оцінять і за будівельним показником».

Приймаючи вітання з професійним святом, Михайло Михайлович завжди дякує тим, хто долучається до будівництва, сприяє у виділенні коштів, контролює їх освоєння. І це природно, адже розбудова соціально-культурної сфери бойківського краю – це спільне завдання, яке, в разі успішної реалізації, приведе до розвитку та процвітання.

Василь Васильків.

Фото – ілюстративне.