В єдності - сила народу

Народний часопис турківщини

«О РОЗП’ЯТА ЛЮБОВЕ СВЯТА…»

Дата: 29.09.2020 Кометарі: 0

Десять років тому,  на свято Воздвиження Чесного Хреста, у м. Турка відбулася пам’ятна і велична  християнська  подія, яка  зробила великий внесок у  плані  духовного та морального  піднесення  нашого краю, – освячення Хреста на місці майбутньої Хресної дороги – шляху до спасіння – в урочищі Гринів, по вул. Травнева,  за участі майже всіх священиків Української греко-католицької церкви Турківського деканату  та  великої громади віруючих. Тож дуже  хочеться вірити, що й цього разу, 27 вересня, в день великого церковного свята, що відзначають в пам’ять про знайдення хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа, також зберуться прихожани, настоятелі  усіх  релігійних конфесій Турківщини, незалежно від  своєї приналежності, щоби разом (звичайно, з дотриманням   вимог  карантину) пройти у молитві  цією Хресною дорогою, віддавши  доземний поклін Ісусу за Його безмежну любов до нас.

Ідея спорудити в Турці Хресну дорогу виникла  в тих парафіян, хто  довгий  час здійснював прощі на Страдницькій Хресній дорозі і виношував   цей задум  у своєму серці. Адже Хресна дорога здатна принести велику користь  кожному, хто потребує духовної підтримки, Господньої ласки і опіки, вона може зцілити, додати людині  сил, енергії, направити на праведний   путь. Обряд Хресного Шляху  полягає в тому, що особа чи  церковний похід спиняються перед кожним із 14 образів (стацією) і   моляться, отримуючи відпущення гріхів, рівні тим, які отримують  паломники, відвідуючи святі місця в Палестині.

Дуже довго роздумували,  де ж  вибрати місце  для Хресної  дороги. Були різні пропозиції, але  спинилися на одній – збудувати Хресну дорогу у Завалині, на високому, освітленому сонцем пагорбі, на місці, де мученицькою смертю від  енкаведистів  загинули не один десяток  борців за волю і незалежність України. Це урочище рясно зрошено їхньою кров’ю і щира молитва за душі  вбитих і закатованих та за нас, на землі сущих,  є  дуже доречною і потрібною. Це   стало остаточним рішенням.

Невеличка громада віруючих-ентузіастів розпочала клопітку роботу зі спорудження Хресної дороги, не маючи ні коштів, ні достатньо робочих рук, ані необхідного транспорту.  Було лише велике бажання і  тверда  непохитна віра, що  настане той час, коли наше невеличке  гірське містечко  Турка  таки матиме Хресну дорогу, як і багато духовних центрів сіл та містечок України. Спочатку довелося розчистити  місце від зайвих кущів і чагарників,  інших заростей,   вибрати і облаштувати   криничку, де б’є  чиста як сльоза  джерельна водичка;  за перші  пожертви   благодійників, меценатів, щирих людей – вдалося придбати і  поставити великі дерев’яні хрести на місцях  14-ти  стацій та  розпочати зведення  каплиці. Було нелегко, але допомагали небайдужі люди, окремі підприємці, водії – хто грошима, хто транспортом чи будівельними матеріалами, а хто робочою силою.  А в останні роки   ще й вирішили   оживити це святе місце –   поставити  стації з фігурами. Замовили їх виготовлення у відомих  львівських скульпторів.  Вартість однієї   фігури – 2900 у.о.  Завдяки Божій помочі  і милості  жертводавців,   уже вдалося  зробити   частину стацій  зі встановленням на  кожній  із них скульптур. Через Інтернет просили чоловіків прийти залити фундамент під стацію.  Хто міг, зголошувався.  Хоча, в основному, працювали одні й ті ж самі  люди. Зараз на Хресній дорозі  вже  поставлено 10 фігур  та вдалося  облаштувати першу, другу, третю, четверту, дванадцяту  (є надія, що ще  буде й  восьма) стації. Будівничі Хресної дороги моляться за всіх, хто допомагає їм у цій нелегкій,  але потрібній справі, за їхні родини, хай Господь  віддасть їм сторицею за милосердя і пожертви на Хресну дорогу, за допомогу.  Є в ентузіастів  святої  справи  ще одне бажання: встановити  на Хресній дорозі великий хрест – символ пам’яті  усім полеглим  в різні  роки за волю України краянам, символ духовного примирення християн Турківщини. Тож   можливо ще й  вдасться залити цієї осені фундамент під  пам’ятний   хрест.

 Навесні цього року, коли був оголошений карантин,  на Хресній дорозі зібралося чимало людей, щоби  освятити на цьому святому місці, під відкритим небом, паску. Усі парафіяни, які живуть  далеко  від центра міста,  залишилися задоволені від такого мудрого  задуму.  Дуже легко стає на душі, коли пройтися  цією Хресною дорогою. У  різні  пори року, чи у будь-яку  годину  дня,  йдуть, приїжджають  сюди люди,  аби помолитися за здоров’я  рідних, і за тих, кого уже немає серед нас, попросити прощення, покаятися, спробувати  змінити своє життя,  коли щось пішло  не так.  І багатьом вона дає зцілення. Не заростає травою стежина, що в’ється від стації до стації, не  замітає її снігом, не змиває  дощ. Кожного дня хтось  топче її, щоби пройти цей  Шлях Скорботи,  який спонукає  кожного з нас до глибокої задуми  про  безмежну любов  і терпіння Ісуса Христа.

Ольга Тарасенко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наша газета у PDF

Турка з висоти пташиного польоту

Шукати на сайті

Архіви