Народний часопис турківщини

Поміж широкого загалу громадськості, платників податків, часто виникають запитання: скільки витрачають на службові автівки паливно-мастильних матеріалів керівники району?  Зазвичай, ця інформація є утаємниченою, а суми, за які купляли пальне, насправді досить-таки значні. Злі язики кажуть, що були такі голови адміністрацій, які, перед відходом з посади, купляли пальне бензовозами і наповнювали домашні цистерни у розрахунку, щоб було на чому їздити уже без посади.  Незадоволення серед людей викликає й те, що придбане за державні кошти пальне нерідко роздавали друзям, родичам та й просто знайомим.

Прозору  і правильну схему в цьому плані запровадили нещодавно обрані керівники Турківської міської ради Ярослав Паращич та Боринської селищної ради Михайло Шкітак. У них немає службових автівок, а для вирішення нагальних справ як на місцях, так і  в райцентрі чи області, використовують власні. Донедавна, їдучи в справах громади, вони за власні кошти купляли бензин чи дизельне паливо. І лише нещодавно на сесіях прийнято рішення про виділення коштів на придбання пального для їх приватних автівок. У Турківській міській раді ця сума становить 40 тисяч гривень. Хоча спершу Ярослав Ярославович просив лише двадцять, а депутати наполягли: мовляв, це дуже мало. У Боринській селищній раді на ці потреби передбачено 30 тисяч гривень. Зрозуміло, що суми є невеликі, а враховуючи те, що головам доводиться кожен день використовувати машини, вони навіть виглядають мізерними, адже знаємо, що ще донедавна деякі установи та організації витрачали на пальне по сто й більше тисяч гривень.

Цю прийнятну практику керівники наших громад перейняли від  Старосамбірського міського голови Ігоря Трухима. Він уже давно використовує її як прозорий для громадськості метод.

 Василь Васильків.