В єдності - сила народу

Народний часопис турківщини

ГОСПОДАРЮВАННЯ В ЛІСІ – ВЕЛИКА НАУКА

Дата: 17.09.2021 Кометарі: 0

З роками так склалося, що ДП «Турківське лісове господарство» є одним з найбільших промислових підприємств, яке сьогодні успішно веде господарську діяльність, наповнює місцевий бюджет, дає роботу людям. Враховуючи  значення лісу в житті людини  та специфіку роботи лісівників, до них завжди прикута увага громадськості. Не бракує і критики, часто огульних звинувачень. І роблять це, як правило, ті, хто сам в житті нічого не зробив і далекий від розуміння реального стану справ у лісовій господарці.

У переддень професійного свята – Дня лісівника – маємо добру нагоду поспілкуватися з директором підприємства Василем Барабашем й отримати відповіді на ряд запитань, що є актуальними і для багатьох  не до кінця зрозумілими.

– Василю Михайловичу, знаю, що ваше підприємство впродовж останніх років переживало різні  часи у плані  фінансово-господарської діяльності. Як  вам живеться зараз?

– Лісова галузь не є відокремленою від суспільних процесів, що відбуваються в державі. Це ланка загального господарського  ланцюга, на яку так чи інакше впливають кризові явища загальнодержавного значення. Та, більше того, робота лісівників є специфічною й досить часто залежить від погодних умов.

Якщо аналізувати останні роки, то хочу відзначити, що 2019-й та 2020-й були досить таки непростими  для нашого підприємства та лісової галузі взагалі. Через поширення коронавірусної інфекції, відтак затяжного карантину, різко зменшилася реалізація лісопродукції. Чимало підприємств, в тому  числі й закордонні, що купляли  нашу продукцію,   зупинили свою діяльність – хто частково, а хто й повністю. Відповідно, й зменшилися наші фінансові надходження. А тому досить часто ми з великими труднощами виплачували заробітну плату,  платили податки, а про якийсь розвиток підприємства й говорити не доводилося. Дякувати Богу, цьогоріч ситуація змінилася у позитивний бік. Сьогодні маємо хороші умови для лісового бізнесу,  відчутно зросла вартість продукції, яку реалізуємо виключно через відкриті аукціонні торги. Це сприяє здоровій конкуренції. Таким чином  ціни  для нас стають сприятливими. В середньому,  за 4-4,5 тисячі гривень ми продаємо 1 м куб.  кругляка ялиці. Пиломатеріали  реалізуємо виключно на експорт  за ціною 260 євро за метр кубічний. Відправляємо їх двом фірмам – австрійській та латвійській.

– То виявляється,  що переробка, від якої колись відмовилися лісгоспи, сьогодні є вигідною?

– Це справді так. Шість  років тому, коли Верховна Рада України прийняла законопроект про заборону експорту лісопродукції у круглому вигляді, ми вчасно зорієнтувалися і взяли в лізинг  словенське обладнання для переробки у фірми «Мебор». Це лісопильна рама, багатопильний та торцювальний верстати. Сьогодні на цьому обладнанні щомісяця виготовляємо 200-250 м куб. пиломатеріалів, які, як ви розумієте, за доброї цінової політики приносять нам  фінансові прибутки. Та, більше того, люди мають роботу й високу заробітну плату.

– Зрозуміло, щоб підприємство мало добрі фінансові надходження від реалізації круглого  лісу, на повну потужність працював переробний цех, потрібно  в достатній кількості заготовляти деревину.

– Питання заготівлі – один із основних видів нашої діяльності. Щорічно в середньому ми рубаємо 25 тисяч метрів кубічних, 30 відсотків з яких переробляємо, решту реалізовуємо у круглому вигляді. В цю кубомасу входять і дрова, якими забезпечуємо соціальну сферу Турківської громади, зокрема заклади освіти, культури та медицини. Продаємо дрова  хвойних порід й через аукціонні торги підприємства, що виготовляють плиту пресовану, а букові тим, що виробляють оцтову продукцію, або ж випалюють дров’яне вугілля.

– Василю Михайловичу, логічно постає запитання: на яких площах проводите заготівлю?

– У середньому в рік рубки проводимо на площах 300-320 га. Але тут хочу наголосити, що останніми роками  проводимо  їх  максимально наближено до природи лісівництва. Ми різко зменшили суцільні рубки головного користування. Зазвичай, це невеликі ділянки, де є смерекові насадження, які швидкими темпами всихають. Натомість в основному ведемо вибіркові рубки – переформування та рубки догляду за лісом. Сьогодні вони основні для лісової галузі.

– Думаю, переважній більшості читачів буде  не зрозуміло, а що ж таке рубки переформування?

– Якщо коротко, то  це рубки, спрямовані на поступове перетворення одновікових насаджень у різновікові мішані, багатоярусні.  Після закінчення рубки, на  таких ділянках проводимо доповнення високопродуктивними породами (дугласії, ялиці білої, буку та модрини європейської). Посадковий матеріал купляємо виключно із закритою кореневою системою. Приживлення становить 95 відсотків.

– Василю Михайловичу, а чи  всихають  у ваших угіддях смерекові насадження?

– Звичайно. І їх потрібно рубати. Хоч  часто стороння людина не може реально оцінити загрози смерековим лісам. В  смереки ходульна поверхнева коренева система і в  час глобального потепління поверхневі води щороку мають тенденцію до пониження. Смерека  немає звідки брати вологу. Відтак розпочинається процес всихання. А ті породи, які використовуємо для доповнення,  мають стержневу кореневу систему, яка проникає глибоко в грунт і  за рахунок цього живиться вологою. Є й інші причини всихання. Та й біологічний вік смереки, яка не є пристосованою до наших природних умов, – 51 рік.

–  А які площі цьогоріч заліснило ваше підприємство?

– Посадку  проведено  на ділянках,  які вивільнені з-під суцільних рубок. А  на ділянках, які залишені під природне поновлення, проведено доповнення лісових культур. Власне, природне поновлення  – це найкращий спосіб для вирощування лісових насаджень.  Та й рубку заготівельники зобов’язані проводити з дотриманням усіх норм та вимог, так, щоб зберегти  різновіковий підріст. Коли якісно проведена рубка, тоді й доповнення проводимо мінімальне. Цьогоріч це зроблено на площі 40,2 га.

Хочу наголосити, нещодавно Президент України видав Указ «Про деякі заходи щодо збереження і відтворення лісів». Згідно цього документа, з 1 жовтня по 30 листопада проходитиме громадянська  акція «Створюємо ліс разом», в рамках проекту «Зелена країна». У межах України заплановано посади 1 млрд. лісових насаджень. ДП «Турківське лісове господарство» посадить  в цей період 30 тисяч саджанців  на площі 9,4 га.

– Досить часто лісівників звинувачують у тому, що після проведених рубок ділянки залишаються захаращеними, неприбраними.

– Іноді це буває. Але ми з усією відповідальністю відносимося до контролю за веденням рубок. А, як відомо, заготівлею лісу сьогодні займаються переважно приватні підприємці, які мають відповідну ліцензію на роботу та дозволи на підвищену небезпеку. У наших угіддях працює 11 підприємців, з них – одна бригада із Закарпатської області, та одна з Івано-Франківської, всі решта – наші, місцеві. Зокрема, це  ПП «Оксана» з Ісаїв,  Василь Дудурич із Розлуча, Віталій Федько з Гусного, Михайло Пузич з Ісаїв,  Іван Ільницький та Мар’ян Павлик із Завадівки, Іван Щур з Либохори, Роман Тисовський та Петро Кузьмин з Турки.

Я не стверджую, що працюють заготівельні бригади ідеально. В лісі буває різне. Але ми націлюємо їх в основному на кінну трилівку, яка є оптимальною під час проведення  рубок переформування чи рубок догляду за лісом.

– Василю Михайловичу, а як працює механізм громадського контролю за діяльністю лісівників?

– Перед тим, як розпочати рубку на тій чи інші ділянці, ми виставляємо на нашому сайті всю інформацію – в якому кварталі, виділі буде заготівля, скільки деревини забираємо. Відтак, будь-хто з людей, кому ця тема цікава, може переглянути цю інформацію, а вже після того навіть співставити з реальним станом речей на лісовій ділянці. Це, власне, і є механізм громадського контролю. Та й завжди ми ставимо до відома місцеву владу про початок рубки.

– Іноді можна почути звинувачення у вашу адресу: мовляв, рубають ліс, а вигоди від цього місцеві громади не мають жодної.

– Ну, це дещо неправильно. Давайте поглянемо, скільки наше підприємство сплачує податків. Для прикладу, у 2020-му, як я вже казав, кризовому році, ми сплатили 8 млн. 166 тисяч різних податкових платежів. Майже мільйон – податок з доходів фізичних осіб, більше півтора мільйона гривень – єдиний соціальний внесок, 2 млн. 225 тис. грн. – ПДВ, більше мільйона гривень – лісовий дохід державного значення, більше 800 тис. грн. — лісовий дохід місцевого значення. Цьогоріч податки зросли вдвічі. І станом на 1 вересня ми вже сплатили 9 млн. 552 тис. гривень різних податків. Майже 2, 5 млн. грн. – це податок з доходів фізичний осіб, більше півтора мільйона гривень – ЄСВ, 3,5 млн. грн. – ПДВ.  За нашими  прогнозами, до кінця року сплатимо майже 17 млн. гривень податків. Зрозуміло, левова частка з них – це доходи місцевого бюджету. Наше підприємство є одним з найбільших платників податків Турківської територіальної громади. І всі звинувачення, ніби від лісгоспу немає ніякої користі, є  безпідставними.

Принагідно хочу наголосити, що в нас у цьому році різко зросла середня заробітна плата.  У минулому – вона була 9600, а в серпні 2021 року –  більше 20 тисяч  гривень.

– Василю Михайловичу, складається враження, що ви живете практично безпроблемно. Чи так це насправді?

– Звичайно, ні.  Викликів, що стоять перед лісовою галуззю, і нами зокрема, є чимало. Хочу  звернути увагу на ті, що виникають у зв’язку із  гірською специфікою нашого регіону. Особливо це стосується проблеми будівництва лісових доріг. Без них дуже часто складно або й неможливо  вивезти деревину з важкодоступних ділянок. Та й затрати на  це йдуть чималі. Хоч за минулі роки ми побудували 59 км таких доріг, ця проблема й далі стоїть гостро. Більше  десяти років ми не отримуємо жодної копійки з бюджету. На все потрібно заробити.

Є проблема й з оновленням матеріальної бази, зокрема машинно-тракторного парку. Хоч і над цим працюємо. Вже найближчим часом маємо намір взяти в лізинг на 2 роки сучасний трактор МТЗ-2121 з причепом та маніпулятором, вартістю 3 млн. гривень. З його допомогою можна буде забирати деревину з важкодоступних місць. Якщо фінансове становище й надалі буде стабільним, думаю, що на цьому придбання техніки не зупинимо.

– Вище Ви згадали  про соціальну сферу Турківської територіальної громади. Чи забезпечено всі установи дровами на зиму?

– На даний час з освітою та медициною укладено угоди: медикам дрова фактично завезені, а  навчальним закладам завершимо завезення  до кінця вересня.

Користуючись нагодою,  хочу звернутися до всіх жителів Турківщини бережливо й відповідально ставитися до лісу. Берегти його від лісових пожеж, не засмічувати, допомагати лісівникам в  охороні  від самовільних рубок, які останнім часом значно зменшилися. Ліс – це наше спільне багатство і ми всі є відповідальними перед ним.

Розмову вів

Василь Васильків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наша газета у PDF

Турка з висоти пташиного польоту

Ми у Facebook

Facebook Pagelike Widget

Шукати на сайті

Архіви