Народний часопис турківщини

Наша згорьована, але нескорена, Україна ось уже два місяці оплакує своїх Героїв, що віддали життя за її незалежність, за нас з вами, за те, щоб ми жили у вільній, справедливій, заможній державі. Вдячні українці щодень моляться за швидку перемогу над ворогом та просять у Всевишнього, щоб визначив гідне місце у  Своїх Небесних Палатах для Героїв-патріотів, що полягли, а тим, що воюють, зберіг життя. Ну, й звичайно, щоб ми назавжди позбулися одвічного ворога – московії.

Нещодавно героїчною смертю загинув на полі бою Семен Шикоряк, 1999 року народження, житель с. Мар’ївка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Його дідусь, також Семен, народився в с. Закіпці в 1950 році. Життя розпорядилося так, що він, після закінчення  професійного училища, поїхав працювати на Дніпропетровщину. Там  одружився. У с. Закіпці добре пам’ятають  Семена Михайловича і його сина Михайла, ну й, звичайно, онука – нашого Героя. У дитинстві він бував у тих краях, де народився дідусь. Любив Карпати, мав тут друзів. Після закінчення Мар’ївської школи, вступив до Дніпропетровського університету митної справи та фінансів, де здобув спеціальність правника та економіста з міжнародних відносин. Згодом працював у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, на посаді головного державного інспектора відділу супроводження  в судах податкових спорів. Був чуйною, розумною, комунікабельною, доброзичливою людиною. На початку війни  разом з батьком Михайлом добровольцями пішли на фронт, щоб захищати рідну землю від московських окупантів.  Семен служив у розвідці, а коли загинув, в його підрозділ для подальшої служби перевівся батько. З тим, щоб продовжити непросту службу сина-Героя.

У жалобі  від непоправної втрати – родина Шикоряків з м. Турка та с. Закіпці та  всі ті, хто запам’ятає жвавого та ерудованого хлопчика та юнака.

Василь Васильків.