Народний часопис турківщини

«Шановна редакціє газети “Бойківщина”. Надсилаю вам листа та прошу надрукувати без змін.

Я ціную небайдужих людей, які не ховають голову в пісок, коли чиниться несправедливість. І незалежно, чи це  діється  загалом  в державі, в тому чи іншому регіоні, а чи стосовно якоїсь конкретної особи. На Турківщині багато людей знають, що я вже впродовж тривалого часу, разом зі своїми однодумцями, намагаюся повернути громаді ставки у міському парку (неподалік поліклініки), які, на моє глибоке переконання, були передані у приватну власність незаконно. Про цю проблему я якось розповідав своїм бойовим побратимам, і, направду,  вони дивуються, як таке може бути, що громада, зайнявши дивну позицію, проявивши байдужість, дозволила приватизувати ці водні об’єкти. Думаю, якби таке трапилося десь на Дрогобиччині чи Самбірщині, тутешня громада  піднялася б за відновлення справедливості. А турківчани поки що мовчать…

Мене та й багатьох небайдужих людей дивує, як могло так статися, що тодішня влада  та депутати міської ради не змогли побачити ці водні об’єкти, хоча на Google-картах з листопада 2005 року їх чітко видно. Вони були й раніше, але немає технічної можливості їх побачити на цій карті. Натомість є численні свідчення не лише жителів м. Турка, а й всього колишнього Турківського району й навіть сусідніх,  Пригадую, як у 1985-86 роках тут проводили великі фольклорні дійства до свята Івана Купала, діти тут рибалили, купалися. І так тривало добрих два десятки років. Аж раптом у 2000-х роках хтось вирішив, що тут не ставки, а землі  ОСГ. Але ж хто з турківчан бачив, щоб тут сіяли овес чи садили картоплю? Після оформлення всіх приватизаційних документів (правдами й неправдами), ставки тут “дивовижним чином знову з’явилися”. Щоправда, вже обгороджені парканом. Тож я запитую одного з власників ставків, Романа Мельника, чому ж він не садив на землях ОСГ картоплю? Таке ж запитання задаю турківчанам, які мовчать і миряться з таким безчинством. І депутатам, які тоді приймали рішення,  а зараз   кажуть, що там ніколи ставків не було. Що це: невігластво, лукавство чи злочинна байдужість? Однак, я вірю, що суд, який сьогодні розглядає “ставкову” справу, прийме правильне рішення. В іншому випадку доведеться відвойовувати  громадську територію, як відвойовуємо сьогодні свої землі на сході України».

Микола КОНОВАЛЕНКО,

житель м.Турка, військовослужбовець ЗСУ.